Читать «Точка Обману» онлайн - страница 303

— Це жарт?

— Helostoma temmincki, — гордо заявив Толланд.

Ти купив для мене рибок?

Це рідкісна китайська цілувальна рибка. Дуже романтично.

— Риби — це не романтично, Майкле.

— А ти їм це скажи. Вони цілуються годинами.

— То це ще один спосіб мене звабити і завести?

— Я відвик од романтики. У скільки балів ти оціниш мої зусилля?

— На майбутнє мушу зазначити, Майку, що риби не заводять. Спробуй квіти.

Толланд дістав з-за спини букет білих лілій.

— Я хотів нарвати троянд, але охоронець мене мало не застрелив, коли я спробував проникнути до Трояндового саду.

Притягнувши до себе Рейчел і вдихнувши м’який аромат її волосся, Толланд зрозумів, що роки тихої самотності, які накопичилися в його душі, вмить розвіялися і щезли. Він спрагло поцілував її, відчуваючи, як вона припадає до нього. Білі лілії впали їм під ноги, і високі мури усамітнення, які він мимоволі потроху збудував у своїй свідомості, раптом почали танути, як крига.

Примари зникли.

Рейчел поволі підштовхувала його до ліжка. Вона прошепотіла йому на вухо:

— Невже ти й справді вважаєш, що риби — це романтично?

— Вважаю, — відповів він і знову поцілував її. — Бачила б ти ритуальний шлюбний танець медуз. Неймовірно еротично!

Рейчел підвела його до ліжка і штовхнула горілиць на твердий матрац. А потім накрила його своїм струнким тілом.

— А морські коники... — мовив Толланд, задихаючись від пристрасті, відчувши її дотик крізь атлас своєї піжами. — Морські коники виконують неймовірно звабливий і чуттєвий любовний танець.

- Годі про риб, — прошепотіла вона, розстібаючи йому піжаму. — А що ти можеш мені розповісти про шлюбні ритуали високорозвинених приматів?

Толланд зітхнув.

— Боюся, що в царині приматів я дилетант.

Рейчел скинула з себе футболку.

— Що ж, незайманий хлопчино, сподіваюся, що з тебе вийде гарний учень.

ЕПІЛОГ

Транспортний літак НАСА круто пішов угору в небі над Атлантичним океаном.

А на його борту керівник космічного відомства Лоуренс Екстром востаннє поглянув на обвуглений валун, що лежав у вантажному відсіку. «Повертайся до океану, — подумав він. — Туди, де тебе знайшли».

За командою Екстрома пілот відчинив люк вантажного відсіку і відчепив валун від кріплення. Мовчки спостерігали вони, як величезний камінь випав з літака і полетів униз. Описавши в сонячному небі над океаном круту дугу, він зник під хвилями, здійнявши стовп сріблястих бризок.

Гігантський камінь пішов на дно.

На глибині триста футів майже не було світла, і його силует ледь виднівся. А на глибині п’ятсот футів валун огорнула непроникна темрява.

Камінь стрімко падав на дно.

Дедалі швидше й глибше.

Падіння тривало майже дванадцять хвилин.

А потім, наче метеорит, що вдаряється об темний бік Місяця, камінь врізався в широку пласку долину на океанському дні, здійнявши хмару мулу. Коли донний осад улігся, одна з тисяч іще не вивчених океанських істот підпливла до дивного прибульця.

І, не помітивши в ньому нічого цікавого, розчаровано попливла собі далі.