Читать «Код Да Вінчі» онлайн - страница 230

Могила Ньютона складається із саркофага чорного мармуру, на якому напівлежить скульптура сера Ісаака Ньютона у класичному одязі. Учений сперся на купу власних книжок — «Богослов’я», «Хронологія», «Оптика» та «Математичні принципи натуральної філософії». Біля ніг Ньютона стоять два янголятка, що тримають згорток паперу. Позаду височить гола, без прикрас, піраміда. Ця піраміда виглядала тут досить недоречно, однак найбільше Учителя цікавила не вона, а величезне геометричне тіло, розташоване на середині її висоти.

Куля.

Учитель роздумував над непростою загадкою Соньєра. Де на гробі куля?.. На великій рельєфній кулі, що виступає з піраміди, зображені найрізноманітніші небесні об’єкти — сузір’я, знаки зодіаку, комети, зірки і планети. Нагорі — скульптура богині Астрономії, над нею — зоряне небо.

Незліченні кулі.

Раніше Учитель був переконаний, що, знайшовши могилу, легко здогадається, якої кулі на ній бракує. Тепер він засумнівався. Перед ним була складна карта зоряного неба. Може, тут немає якоїсь планети? Чи, може, в якомусь сузір’ї бракує якогось небесного тіла? Хтозна... Водночас Учитель підозрював, що розгадка насправді оригінальна й проста — на кшталт «рицаря, якого поховав папа». «Якої кулі я шукаю? Невже, щоб знайти Святий Ґрааль, треба ґрунтовно знати астрофізику?»

В утробі сім’я, Рожі плоть.

Із задуми Учителя вивело кілька туристів. Він швидко сховав криптекс до кишені і насторожено стежив, як відвідувачі підійшли до столика неподалік, поклали до чаші пожертви і взяли собі кілька великих аркушів цупкого паперу та вугільні олівці. їх тут видавали безкоштовно, щоб туристи могли копіювати рисунки з могил, притираючи до них папір. Вони попрямували в бік вівтаря — мабуть, до славнозвісного Кутка поетів, щоб віддати шану Чосерові, Теннісону й Діккенсові.

Знову залишившись на самоті, Учитель підступив ближче до могили, уважно оглядаючи кожну деталь знизу догори. Він почав із пазурчастих лап, на яких стояв сам саркофаг, тоді перевів погляд на Ньютона, на книжки, на двох янголів зі згортком паперу, ще вище — на піраміду і величезну кулю із сузір’ями і, нарешті, на небесний купол у ніші, всіяний зірками.

Яка куля мала б тут бути... однак її немає? Він торкнув криптекс у кишені, неначе мармур, вирізьблений руками Соньєра, міг якимось чудом підказати йому відповідь. «Від Ґрааля мене відділяє тільки п’ять літер».

Він глибоко зітхнув і виглянув з-за перегородки на довгий неф, що тягнувся до головного вівтаря. Увагу його привернув гід у яскраво-червоному одязі, якому махали руками двоє дуже знайомих осіб.

Ленґдон і Неве.

Учитель тихо відійшов за стіну. «Швидко ж вони здогадалися». Він знав, що врешті-решт Ленґдон і Софі обов’язково розшифрують зміст вірша і прийдуть до могили Ньютона, але ніяк не сподівався, що це станеться так швидко. Учитель глибоко вдихнув повітря і зважив свої шанси. Він уже звик до несподіванок.

«Криптекс у мене».

Учитель засунув руку до кишені і намацав другий предмет, що додавав йому впевненості: револьвер «Медуза». Як він і очікував, металошукач засигналив, коли він зі зброєю в кишені проходив під аркою. Але охоронці — це Учитель теж очікував — одразу відступили, щойно він, обурений, показав їм посвідчення особи. Високий ранг завжди викликає повагу.