Читать «Принцеса і королева, або Чорні та Зелені» онлайн - страница 26

Розказували, що Джакаерис Веларіон зістрибнув зі спини свого звіра і на кілька ударів серця вчепився в якийсь уламок, що спливав димом на воді. Але його помітили арбалетники з найближчого мирійського корабля, почали пускати стріли і влучили спершу раз, а потім знову і знову. Стріл мирійці не шкодували; нарешті одна вдарила принца у шию, і Джакаериса проковтнуло море.

Битва у Гирлі на північ та південь від Дракон-Каменя вирувала всю ніч. Вона й досі лишається однією з найкривавіших сутичок на морі в усій відомій нам історії. Адмірал Тріархії Шарако Логар вивів у море з Порогів об’єднаний флот з дев’яноста мирійських, лисенійських та тирошійських бойових кораблів; хіба що двадцять вісім так-сяк дошкутильгали назад.

Нападники проминули Дракон-Камінь, вважаючи, напевне, старовинну твердиню Таргарієнів надто міцною для приступу, але зібрали тяжку данину з острова Плавень. Місто Прянище брутально сплюндрували — будинки палили, тіла чоловіків, жінок та дітей нівечили на вулицях і лишали на поталу мартинам, щурам і стерв’ятникам. Після погрому місто вже ніколи не відбудувалося знову. Інше містечко — Приплив — теж піддали вогню та грабунку. Всі скарби, які свого часу привіз зі сходу Морський Змій, зжер вогонь, а слуг його дому вирізали, коли ті намагалися уникнути пожежі. Флот Веларіонів втратив мало не третину своєї сили. Загинули тисячі людей. Але жодна з тих втрат не могла рівнятися з втратою Джакаериса Веларіона, принца Дракон-Каменя і спадкоємця Залізного Трону.

IX. Медовуха

За два тижні по тому скрута спіткала у Обширі князя Ормунда Вишестража — він опинився між двох ворожих військ. Тадеуш Рябин, князь на Золотогаї, та Том Буйцвіт, байстрюк Лихомостя, насунулися на князя з північного сходу з силою-силенною кінного лицарства, тоді як пан Алан Чмелик, князь Алан Тарлі та князь Овейн Костян з’єднали свої затяги, щоб відрізати йому відступ до Старограду. Дві сили зімкнулися на березі річки Медовухи навколо війська Вишестража і напали водночас і спереду, і ззаду. Князь побачив, як лави його вояків ламаються, і поразка здавалася йому вже неминучою… аж тут над бойовиськом майнула величезна тінь, і над головами почулося жахливе ревище, в якому потонув брязкіт криці на криці. Над полем з’явилася Тессаріона, Синя Королева, забарвлена у кольори кобальту та міді. На її спині летів наймолодший з синів королеви Алісенти — п’ятнадцятирічний Даерон Таргарієн, зброєносець князя Ормунда.

Поява принца Даерона на драконі перевернула хід битви. Тепер нападали вояки князя Ормунда, горлаючи прокляття на ворогів, а люди королеви тікали з поля. До кінця дня князь Рябин відступив на північ з рештками свого війська, Том Буйцвіт лежав мертвий і обвуглений серед річкового очерету, двох Аланів узяли в полон, а князь Костян повільно помирав від рани, завданої Сиротинцем — чорним клинком Зухвалого Джона Розстана. Поки вовки та круки бенкетували на тілах загиблих, князь Вишестраж частував принца Даерона м’ясом зубра та добірними винами; він висвятив принца у лицарі овіяним казками валірійським мечем на ймення Пильний Сторож і нарік «Даероном Даруй-Вогонь». На це принц сумирно відповів: