Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 66

прапорці.

Принцеса

Візьміть моє червоне покривало, не день, не два його я шовком шила, а золотом рубила у неволі, співаючи невільницькі пісні, чекаючи просвітлої години.

Тепера час — пора покрасуватись мережанці.

Будівничий

Як па вершечку станем, застромимо твій дар.

Молодий хлопець ( рубаючи)

⁷ Як на вершечку станем,

застромимо наш цеховий значок, на диво людям, а собі на славу!

1-й майстер Овва! таж ми його не маєм тута!

Молодий хлопець Недовго й вишити новий.

Принцеса

А хто ж тут з вас вишивати вміє?

Молодий хлопець

Хоч би й ви, ясновельможна панно!

1-й майстер

Бач, як гречно

пастушку величаєш!

Принцеса

Годі, люди, і шана, й посміх не до речі справді принцесі-босоніжці. Вся вельможність лишилась там

(показує в діл), і вже вона не ясна, забруднена, затоптана, забита.

Колись вгорі вона ясніла пишно, та не на радість ні собі, ні людям. Збудовано для неї цілу гору, але за те я прийняла покуту, страшну покуту. Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно впасти, і хто не звик до чистоти кришталю, не тямить, як то тяжко забруднитись. Не так мене діймає біль, як бруд...

Молодий хлопець (до першого майстра)

Що хочеш говори, а жаль мені принцесу-босоніжку.

1-й майстер

Звісно,— краля,

то ти й розкис.

Молодий хлопець

Ні, знаєш, тут не те, а справді, в неї доля надзвичайна...

(ЗадумуєтьсяJ

1-й майстер

От чорт надав задрипанку-принцесу, замість роботи хлопці тільки слинять!

Молодий хлопець стрепенувся і почав завзято рубати гору. Молодий хлопець

Я ще й тебе в роботі переважу!

Та не прогнівайся, що не для тебе й не для таких, як ти, проб’ю дорогу.

1-й майстер А то для кого? Чи не для принцеси?

Молодий хлопець А хоч би й так?

1-й майстер

Нащо вона здалася?

Молодий хлопець Щоб вишила нам цеховий значок.

(До принцеси.)

Чи згода?

Принцеса

Вже ж, молодче, згода щира.

У мене там, у замковій світлиці, мережанок багато срібно-злотих, і прядива, й серпанків — хоч на вибір, хоч з голови мальованку майстерну вам вишию на цеховий значок.

Недарма ж я сиділа там на вишці —

Леся Українка, г, 3 209

майстерниця зробилася з пастушки.

Але тепер, коли я вам потрібна, то поможіть мені зійти на гору, бо ще сама я не зберусь на силі, видимих ран багато й невидимих набралась я, як падала з гори.

Молодий хлопець спускається і подає принцесі руку.

Лицар

Ти йдеш? Ти кидаєш мене?

Молодий хлопець

Лицарю,

ніхто ж вам не боронить з нами йти. Лицар

Розбитий я.

Принцеса

І я розбита, любий, але нова вступає в душу сила, одвага в серці будиться, як гляну на се нове життя, нову роботу.

Як ожила ся мертва, ся холодна моя гора-в’язниця! Глянь! поглянь!

Як мак, цвітуть червоні короговки! Веселки тріскають із-під сокир!

Як весело!

Лицар

Недовго веселитись, либонь, заплакати прийдеться хутко.

Молодий хлопець

Тоді й заплачемо, коли прийдеться. а поки що не гаймося, ходім!

Лицар

Я не піду і вам іти не раджу.

Подумайте, в яку ви путь ідете?

Ви ж не могли товару подолати, а що ж то буде, як надійде військо?

Адже король того не подарує,

що ви йому всю гору покопали, покинули замовлену роботу, до іншої взялися самовільно.

Молодий хлопець

На це вже дасть відповідь будівничий і товариство.