Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 66
Автор неизвестен
прапорці.
Принцеса
Візьміть моє червоне покривало, не день, не два його я шовком шила, а золотом рубила у неволі, співаючи невільницькі пісні, чекаючи просвітлої години.
Тепера час — пора покрасуватись мережанці.
Будівничий
Як па вершечку станем, застромимо твій дар.
Молодий хлопець ( рубаючи)
7 Як на вершечку станем,
застромимо наш цеховий значок, на диво людям, а собі на славу!
1-й майстер Овва! таж ми його не маєм тута!
Молодий хлопець Недовго й вишити новий.
Принцеса
А хто ж тут з вас вишивати вміє?
Молодий хлопець
Хоч би й ви, ясновельможна панно!
1-й майстер
Бач, як гречно
пастушку величаєш!
Принцеса
Годі, люди, і шана, й посміх не до речі справді принцесі-босоніжці. Вся вельможність лишилась там
(показує в діл), і вже вона не ясна, забруднена, затоптана, забита.
Колись вгорі вона ясніла пишно, та не на радість ні собі, ні людям. Збудовано для неї цілу гору, але за те я прийняла покуту, страшну покуту. Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно впасти, і хто не звик до чистоти кришталю, не тямить, як то тяжко забруднитись. Не так мене діймає біль, як бруд...
Молодий хлопець (до першого майстра)
Що хочеш говори, а жаль мені принцесу-босоніжку.
1-й майстер
Звісно,— краля,
то ти й розкис.
Молодий хлопець
Ні, знаєш, тут не те, а справді, в неї доля надзвичайна...
(ЗадумуєтьсяJ
1-й майстер
От чорт надав задрипанку-принцесу, замість роботи хлопці тільки слинять!
Молодий хлопець стрепенувся і почав завзято рубати гору. Молодий хлопець
Я ще й тебе в роботі переважу!
Та не прогнівайся, що не для тебе й не для таких, як ти, проб’ю дорогу.
1-й майстер А то для кого? Чи не для принцеси?
Молодий хлопець А хоч би й так?
1-й майстер
Нащо вона здалася?
Молодий хлопець Щоб вишила нам цеховий значок.
(До принцеси.)
Чи згода?
Принцеса
Вже ж, молодче, згода щира.
У мене там, у замковій світлиці, мережанок багато срібно-злотих, і прядива, й серпанків — хоч на вибір, хоч з голови мальованку майстерну вам вишию на цеховий значок.
Недарма ж я сиділа там на вишці —
Леся Українка, г, 3 209
майстерниця зробилася з пастушки.
Але тепер, коли я вам потрібна, то поможіть мені зійти на гору, бо ще сама я не зберусь на силі, видимих ран багато й невидимих набралась я, як падала з гори.
Молодий хлопець спускається і подає принцесі руку.
Лицар
Ти йдеш? Ти кидаєш мене?
Молодий хлопець
Лицарю,
ніхто ж вам не боронить з нами йти. Лицар
Розбитий я.
Принцеса
І я розбита, любий, але нова вступає в душу сила, одвага в серці будиться, як гляну на се нове життя, нову роботу.
Як ожила ся мертва, ся холодна моя гора-в’язниця! Глянь! поглянь!
Як мак, цвітуть червоні короговки! Веселки тріскають із-під сокир!
Як весело!
Лицар
Недовго веселитись, либонь, заплакати прийдеться хутко.
Молодий хлопець
Тоді й заплачемо, коли прийдеться. а поки що не гаймося, ходім!
Лицар
Я не піду і вам іти не раджу.
Подумайте, в яку ви путь ідете?
Ви ж не могли товару подолати, а що ж то буде, як надійде військо?
Адже король того не подарує,
що ви йому всю гору покопали, покинули замовлену роботу, до іншої взялися самовільно.
Молодий хлопець
На це вже дасть відповідь будівничий і товариство.