Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 63

Служебка

Яка весна? чи світ навспак поверне?

Пастух

Побачимо. Та вже, сказати правду, погода там погодою, а то звеліли ще й для того вигнать бидло, щоб скрізь почистити.

Служебка

Тут чисто й так.

Пастух

Не знаю,, люд навколо нарікає, що від хлівів розходиться зараза, що дихати не можна, що вода затхнулася в криницях і джерелах, бо всі вони почерез хлів течуть.

До короля щодень приходять скарги (ти знаєш, люди стали непокірні), а вкупі з тим і чутки, що в хлівах по темних закутках не трудно заховатись тим лицарям, що не бояться бруду.

Ну, от король і наказав почистить хоч так, про людське око, та помацать по всіх кутках гарненько.

Служебка

Я не дам

годованих свиней вигонить звідси,

так вся годівля марне пропаде, покинуть їсти, як почують волю.

Не дам нізащо.

Пастух

Так тебе й спитають!

Свишшець твій однаково не встоїть: король тут хоче збудувать шпиталь, щоб всіх людей загодити, а разом ' шпиталь той буде й за тюрму служити.

Тюрма для божевільних! Добра штучка!

Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу, а наш король йому дав надгороду і вже тепер новий наказ готує, кого вважати треба божевільним, хто має право на «шпиталь довічний».

Отож як вижену твоїх свинчат, то вже не вернуться назад, а просто на другий фільварок переведу їх.

Я вже казав підпаскам відмикати обори й стайні. Чуєш рев і галас?

Чутно рев бидла і ржання коней, випущених на волю.

Ну, відступись, я відчиню й сей хлів.

(Іде до воріт і хоче відчинити замок, служебка кидається за ним, хапає за руки і не дає відмикати, борикається:)

Служебка Не дам, не дам!

Пастух Та відчепись, бідо!

Штовхає непомалу і відпихає далеко від себе. Відчиняє ворота. Світло вривається раптом у хлів, скрізь робиться видно, тільки в найдальших закутках зостається сутінь. Пастух одчиняє хвірточки з обох закут в прохід, що веде до воріт. Декотрі свині кидаються прожогом в ворота, інші збиваються купами по кутках, інші крутяться на місці, мов замотиличені, в проході. Пастух виганяє їх і розганяє, щоб не товпились, потім іде по кутках і виганяє звідти лінив’их, що залягли по сажах. Лицар-в’язень, побачивши, що пастух наближається до нього, ховається в темний куток, але пастух торкає його палицею, лицар видає невиразний гук, щось середнє між людським криком і звірячим, потім зривається і раптом біжить до брами. Служниця заступає йому дорогу, він відпихає її і біжить далі.

Пастух Ой, що се? Хто се? Стій!

Служебка (люто) і

Держи! Лови!

(Кидається в ворота слідом за лицарем.) Будівничий (увіходить)

Ну, що ламати? Звідки починати?

Гей, хлопці!

Юрба робітників і помічників будівпичого увіходить. Пастух

Та пожди! Ось тут халепа.

Тут вирвався якийсь бурлака-волоцюга...

Будівничий (коло воріт)

Се чи не той, що там на гору лізе?

Пастух Він, він! Той самий!

Будівничий

А то що за баба там репетує? Гляньте, хлопці, гляньте!

Робітники товпляться коло воріт і сміються.

Служебка (гукає; приходить юрба підпасків. До підпасків)

Хлоп’ята, слухайте, полізьте вгору, зловіте он того, що лізе.