Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 63
Автор неизвестен
Служебка
Яка весна? чи світ навспак поверне?
Пастух
Побачимо. Та вже, сказати правду, погода там погодою, а то звеліли ще й для того вигнать бидло, щоб скрізь почистити.
Служебка
Тут чисто й так.
Пастух
Не знаю,, люд навколо нарікає, що від хлівів розходиться зараза, що дихати не можна, що вода затхнулася в криницях і джерелах, бо всі вони почерез хлів течуть.
До короля щодень приходять скарги (ти знаєш, люди стали непокірні), а вкупі з тим і чутки, що в хлівах по темних закутках не трудно заховатись тим лицарям, що не бояться бруду.
Ну, от король і наказав почистить хоч так, про людське око, та помацать по всіх кутках гарненько.
Служебка
Я не дам
годованих свиней вигонить звідси,
так вся годівля марне пропаде, покинуть їсти, як почують волю.
Не дам нізащо.
Пастух
Так тебе й спитають!
Свишшець твій однаково не встоїть: король тут хоче збудувать шпиталь, щоб всіх людей загодити, а разом ' шпиталь той буде й за тюрму служити.
Тюрма для божевільних! Добра штучка!
Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу, а наш король йому дав надгороду і вже тепер новий наказ готує, кого вважати треба божевільним, хто має право на «шпиталь довічний».
Отож як вижену твоїх свинчат, то вже не вернуться назад, а просто на другий фільварок переведу їх.
Я вже казав підпаскам відмикати обори й стайні. Чуєш рев і галас?
Чутно рев бидла і ржання коней, випущених на волю.
Ну, відступись, я відчиню й сей хлів.
(Іде до воріт і хоче відчинити замок, служебка кидається за ним, хапає за руки і не дає відмикати, борикається:)
Служебка Не дам, не дам!
Пастух Та відчепись, бідо!
Штовхає непомалу і відпихає далеко від себе. Відчиняє ворота. Світло вривається раптом у хлів, скрізь робиться видно, тільки в найдальших закутках зостається сутінь. Пастух одчиняє хвірточки з обох закут в прохід, що веде до воріт. Декотрі свині кидаються прожогом в ворота, інші збиваються купами по кутках, інші крутяться на місці, мов замотиличені, в проході. Пастух виганяє їх і розганяє, щоб не товпились, потім іде по кутках і виганяє звідти лінив’их, що залягли по сажах. Лицар-в’язень, побачивши, що пастух наближається до нього, ховається в темний куток, але пастух торкає його палицею, лицар видає невиразний гук, щось середнє між людським криком і звірячим, потім зривається і раптом біжить до брами. Служниця заступає йому дорогу, він відпихає її і біжить далі.
Пастух Ой, що се? Хто се? Стій!
Служебка (люто) і
Держи! Лови!
(Кидається в ворота слідом за лицарем.) Будівничий (увіходить)
Ну, що ламати? Звідки починати?
Гей, хлопці!
Юрба робітників і помічників будівпичого увіходить. Пастух
Та пожди! Ось тут халепа.
Тут вирвався якийсь бурлака-волоцюга...
Будівничий (коло воріт)
Се чи не той, що там на гору лізе?
Пастух Він, він! Той самий!
Будівничий
А то що за баба там репетує? Гляньте, хлопці, гляньте!
Робітники товпляться коло воріт і сміються.
Служебка (гукає; приходить юрба підпасків. До підпасків)
Хлоп’ята, слухайте, полізьте вгору, зловіте он того, що лізе.