Читать «Кров і пісок» онлайн - страница 205

В амфітеатрі знову загриміли оплески. На подвір’ї пролунав владний голос, що віддавав якісь розпорядження. Першого бика вбито. У глибині проходу, що починався від Конюшенної брами, розчинилися ворота, і на подвір’я увірвався гомін натовпу й музика.

На арену вибігли два запряги мулів: один — витягти трупи коней, другий — тушу вбитого бика.

Під аркадою з’явився лимар і попрямував до Кармен. Він аж тремтів од захвату.

— Хуан сьогодні незрівнянний, просто чудеса творить! Не бійся за нього. Хлопець живцем ковтає биків!

І Антоніо стривожено поглянув на своячку — не зіпсувала б вона йому таку рідкісну втіху... То що вона вирішила? Може, все-таки подивиться кориду?

— Виведи мене звідси! — благально мовила Кармен. — Мені погано... Проведи мене до найближчої церкви.

Лимар невдоволено скривився. Присягаюсь ім’ям Роже! Піти з такої чудової кориди!.. І, прямуючи до виходу, бідолаха напружено міркував, де б його покинути Кармен, щоб якомога скоріше повернутись до цирку...

Уже й другий бик вибіг на арену, а Гальярдо, прихилившись до бар’єра, усе ще приймав поздоровлення від своїх шанувальників. Яким відважним бував цей хлопець... «коли захоче»!.. Весь амфітеатр аплодував йому ha першого бика, забувши про колишні невдачі. Коли один з пікадорів гримнувся з коня й не міг підвестися, Гальярдо кинувся на бика з плащем і заманив його на середину арени. Після кількох бездоганних веронік звір стомився бігати за оманливим червоним клаптем і став як укопаний. Скориставшися з розгубленості тварини, тореро спинився за кілька кроків від бика, підставивши під роги незахищені груди. Хуан відчував приплив відчайдушної хоробрості, цієї передвісниці великих подвигів. За всяку ціну він мусить прихилити до себе публіку якимось сміливим вчинком! І матадор опустився навколішки прямо перед рогами, готовий відскочити вбік при найменшій спробі до нападу.

Але бик стояв нерухомо. Гальярдо простяг руку і торкнувся до заслиненої морди — тварина навіть не ворухнулась. Тоді тореро зважився на щось нечуване. Він ліг на арену, поклавши під голову замість подушки плащ, і якусь мить лежав під самими ніздрями у звіра. Запала напружена тиша. Ніби відчуваючи небезпеку, бик майже з острахом обнюхав нерухоме тіло, що зухвало вивернулося під самими його рогами.

Коли ж бик знову розлютився й нахилив голову, тореро перекотився під передні ратиці, де роги не могли його дістати. Засліплений шалом, звір перестрибнув через нього, марно шукаючи, куди поділася людина, за якою він так довго ганявся.

Гальярдо скочив на ноги й обтрусив порох з костюма, а публіка, яка схиляється перед безумною хоробрістю, заплескала йому з колишнім захватом. Юрба аплодувала не тільки матадорові, а й собі, потішена власного могутністю, адже глядачі розуміли, що своєю відвагою тореро шукає з ними замирення, прагне знову завоювати їхню прихильність. Сьогодні Гальярдо вийшов на арену, сповнений рішучості заплатити будь-яку ціну, аби тільки здобути оплески натовпу.