Читать «Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах» онлайн - страница 2

«Легенда про Уленшпігеля і Ламме Гудзака» — дивовижного обсягу і сили художньо-романний пейзаж нідерландської національної революції проти всесвітньої монархії, що її головним знаряддям тоді став піренейський, до краю агресивний католицький фанатизм. Пейзаж, створений Де Костером, разюче не схожий на попередній європейський історичний роман «вальтерскотівського» типу з його нахилом до хронологічної, археологічної та навіть антикварної точності. А тим більше не схожий на квазіісторичний роман Дюма-батька, роман шпаги та інтриги.

«Легенда» — то зовсім щось інше. І для розуміння її глибинного змісту належить нагадати саме про час її появи. І відповідно про певні — основоположні — ознаки того європейського часу.

Отож, Шарль Де Костер розпочав роботу над своїм романом ніби «посередині» тепер уже позаминулого століття. Століття, що його найбільш відмітною рисою було національно-історичне, сказати б, облаштування рішуче всіх народів континенту. У безлічі, у неймовірній пістрявості форм і «жанрів» того облаштування. Від державно-політичного до літературного чи мовного. І взагалі національно-культурного.

…Європа колись, серед іншого, розпочиналася з великого переселення народів. А тисячоліттям пізніше по тому, десь з французької революції, цієї історичної «онуки» революції нідерландської, що її бурхливі стихії і відтворив Де Костерів роман, постає вже доба великого облаштування, остаточного історичного укорінення європейських народів, які впродовж усього дев’ятнадцятого століття вперто шукають засоби до того укорінення. З різного ступеня успіхом-неуспіхом намагаються вибудувати дім свого власного буття. Свою власну долю.

Те велике всеєвропейське народобудівництво від Піренеїв до Києва… Саме у розмаїтті способів, «стилів» і особистостей того будівництва, його політичної, інтелектуальної, художньої чи якоїсь іншої архітектури.

То могла бути і грандіозна революція (скажімо, польська, а затим угорська). І творення систематизованого, «словникового» ландшафту рідної мови. А чи історіографічно систематизованого національного минулого.

Стоси такої ж публіцистики, аж монблани доктрин і концепцій, звернених до національної свідомості. Зрілої. Спраглої тієї зрілості. А чи ще в зародковому стані.

І все це — на всіх європейських широтах. Континентальний процес, який постає десь виразно, різко, опукло, а десь — нуртує, гальмується, навіть призупиняється. Чи, принаймні, «мінімізується» (як це на наше лихо сталося на тогочасній підросійській Україні…)

А проте це процес — саме всеєвропейський, який обіймає чи не всю тодішню тамтешню подієвість, стає провідним змістом тогочасної культури і взагалі історії.

Отож, хтось-то мав витворити літературно-романне узагальнення того змісту, подати колосальне його художнє резюме. Що і зробив Шарль Де Костер у своїй «Легенді». Цій пісні-пісень того європейського народостановлення і народозбереження…

«Провінційний журналіст, — пізніше захоплено писав Ромен Роллан, — несподівано для всієї Європи витворив епос, який дорівнює «Дон-Кіхоту».