Читать «Час Змін. Свобода» онлайн - страница 40
Євген Ігорович Сакара
– Що можете сказати за патентні реформи?
– Взагалі, я притримуюсь думки, що патенти затримують розвиток науки та технологій. Згадайте лише патентні війни в США. Великі компанії давлять малі, при тому, що самі вже давно не придумують новаторських рішень. Мені подобаються реформи нової Влади щодо патентної системи: за законом патент анулюється, якщо він перешкоджає розвитку технології. До того ж було анульовано всі патенти, які стосуються дизайнерських рішень та юзабіліті, будь-яких мультимедіа форматів (це і аудіо формати, і відео і документи і будь-що інше). Формати зберігання даних повинні бути відкриті, щоб їх підтримувало якомога більше пристроїв.
30. Плани на майбутнє
– Які Ваші плани на майбутнє?
– Ввести аналогічну систему управління в низці сіл, вклавши в них значні ресурси на розвиток сільського господарства. Ну і коли дітки підростуть, хочу сім’єю поїздити по країні, ми вже зараз збираємо для цього кошти.
– Не боїтеся, що без вас тут безлад почнеться?
– Зовсім ні, компанією вже не перший рік керують люди, яких обирають учасники компанії. І вони кому попало це не довірять. В Свободі люди теж не дурні, обирають думаючи головою. Я Андрію повністю довіряю, про Олега Ярославовича я взагалі мовчу. Основна наша ціль була – змусити людей думати головою, за кого голосувати, думати за майбутнє, навчити відрізняти брехню від правди. І я думаю нам це вже вдається. До того ж я хочу додому, наступне селище буде у Львівській області, де я і залишусь жити.
– Які у Вас головні пріоритети?
– Перш за все це виховання нових поколінь, які не дадуть себе давити. Наші лідери не вічні, і як вам відомо, коли йдуть лідери – руйнується режим. Про це і була моя остання книга “Як виростити Українця”. Найскладніше вже позаду, повалений старий режим разом з старою бандитською владою, лишається тепер розвивати країну.
– Назвіть три найважливіших досягнення на вашу думку та три проблеми, які поки не вдається вирішити:
– З досягнень: по-перше, вдала боротьба з байдужістю серед місцевих. Ще два роки назад йшла жорстока пропаганда проти нас, засоби масової інформації робили з Свободи неясно що, але зараз все змінилось, люди швидко це забули (ну як так??? Що чую – те й вірую?). По-друге, виготовлення здорової та якісної їжі. Крім місцевих ми ще забезпечуємо ряд поселень. По-третє, створення бази літератури, фільмів, курсів, книг та іншого матеріалу українською мовою під відкритою ліцензією.
Богдан встав, підійшов до вікна і подивився десь в далечінь:
– Щодо проблем, то головною залишаються все ж таки люди, вони вперті створіння, важко відучити людей мірятись в будь-чому. Кожен хоче бути чимось кращим за інших, кожен вважає, що він має право лізти в приватне життя інших і нав'язувати їм своє бачення. Хоча і тут є прогрес – зараз люди вихваляються, хто що прочитав чи корисного зробив для суспільства. Раніше ж було, хто скільки випив, тощо... Щодо нав’язування – постійно проводимо роботи щодо цього, закликаючи, що лише варто впливати в тому випадку, якщо це може нанести шкоду суспільству та його устою, але на це підуть роки. Другою проблемою є нездатність старших поколінь змінюватись (викорінити суржик, навчитись аналізувати інформацію, а не вірити всьому що бачиш). Тому похилим людям багато що пробачається, але ми серйозно взялись за наступні покоління. І останньою проблемою є залежність від інших країн, особливо від Євросоюзу, багато в яких питаннях ми від нього залежні, так як в перспективі хочемо приєднатись до Єврозони.