Читать «Час Змін. Свобода» онлайн - страница 21

– Хто придумав таку систему?

– Богдан, але доопрацьовували засновники соціальної компанії. На сьогоднішній день українські гурти набагато краще себе почувають, ніж скажімо п’ять років тому.

– Хм, є якісь обмеження в музиці, яка може крутитись по радіо?

– Стандартні, як і для гуртів, які хочуть в нас записуватися. Все, ми приїхали.

14. Сім’я Андрія

18:10. Андрій разом з дружиною проживав в Шевченківському районі Свободи. Цей район повністю складався з приватних будинків. Перші сім’ї, які отримували будинок і роботу в Свободі, направлялися саме сюди. В той час, як в Перше Травня ферма існувала весь час і давала можливість місцевим жителям працювати, шевченківська ферма була розвалена відразу після розпаду радянського союзу, тому в цьому районі було багато покинутих будинків, які влада Свободи викупила за безцінь, відбудувала і роздала молодим сім’ям.

На подвір’ї в Андрія розташовувалось три будівлі: двоповерхова, де проживав Андрій з жінкою, невелика кухня та гараж. За ними знаходився фруктовий садок, альтанка та маленький басейн.

По приїзді до Андрія його дружина вже накрила на стіл і запросила гостя з чоловіком на вечерю. За столом журналіст продовжив інтерв’ю:

– Ви місцеві?

– Ні, я з Донецької області, з міста Слов'янськ. Переїхав сюди разом з моєю Маринкою по програмі “Дорогу молодим сім’ям” ще в 2014 році, отримали тут цей приватний будинок, так і живемо.

– З Донецької області? По мові і не скажеш.

– Ну так я вже чотири роки спілкуюся українською вдома і в суспільстві.

– Чому вирішили переїхати сюди?

– Чутки про Богдана і його Свободу обійшли всю Україну. Ми почитали про це і нам стало цікаво спробувати пожити в “ідеальному” суспільстві. До того ж, пропонувалося житло і робота.

– Цей будинок ви отримали вже в такому вигляді?

– Якби ж, – перехопила ініціативу Марина, – це була напіврозвалена халупа, яку довелось знести і побудувати новий будинок.

– Цікаво, а хіба не нові будинки дає Свобода молодим сім’ям?

– Коли ми сюди переїздили, роздавалися лише приватні будинки. – сказав Андрій. – Старий будинок був придатний для життя, але не для сім’ї з трьома дітьми. До того ж стіни були криві, стеля низькою... Одним словом, вирішили перебудувати. Три роки збирали кошти на це, потім за літо за допомогою односільчан швидко побудували все.

– Не зрозумів...

– Свобода – унікальне селище, – вставила свої п’ять копійок Маринка, – майже всі чоловіки та жінки з нашої вулиці допомагали нам будувати будинок. Ще і з матеріалами допомагали, приносили хто що мав. Так за доволі короткий час у нас з’явився цей великий будинок. Так само і ми допомагаємо молодим сім’ям будуватись.

Олександр посміхнувся, ще раз глянув на будинок, потім перегорнув сторінку в своєму блокноті, в якому він весь цей час занотовував основні моменти співбесіди. Потім продовжив: