Читать «Не буде своїх героїв, будуть чужі» онлайн - страница 2

Це, наприклад, польсько-німецьке примирення, французько-німецьке примирення, частково польсько-литовське. На відміну від діалогу між українцями і росіянами чи між українцями і поляками, де примирення відбувається як діалог господаря і слуги, головним Європейським принципом у цьому процесі є вшанування свого партнера – визнання його за рівного.

Що ж до відзначення радянських військових свят, то нікому не є таємницею, що історично головними інструментами політики.

Підручник з історії – це книга, з якої абсолютна більшість населення країни дізнається про історію своєї країни.

Друге – це топоніміка. Мабуть не важко уявити, як формується свідомість дитини, яка в школі вивчає про злочини комуністичного режиму в Україні і ходить вулицями Леніна і Дзержинського, чи, скажімо, живе у місті Кіровограді.

Третє – це календар. Його важливість розуміли ще французькі революціонери, які запровадили свій календар, це розуміли і більшовики, це розуміють і нації, які намагаються подолати комуністичне минуле і впроваджують новий календар.

Наш сучасний український календар – це суцільна еклектика. Тут є і національні свята, і комуністичні свята, і релігійні свята. Такий “вінегрет” свят розриває свідомість людини, коли святкуються прямопротилежні дати, як, наприклад, вшанування героїв Крут 29 січня, а 23 лютого відзначається День захисника вітчизни- вшановуються саме ті, хто вбивав стрільців під Крутами у 1918 році. Очевидно, що національне впорядкування календаря не тільки на часі, а й вже перезріло.

Настав час, коли український владі разом з національною елітою слід грамотно міняти психологію суспільства, в першу чергу, своїм прикладом, щоб люди дивилися на світ через призму українських окулярів. Влада повинна культивувати правдиву історію України, українських героїв і українські національні свята. Перестати нарешті тупо мавпувати радянські цінності.