Читать «Многії літа. Благії літа» онлайн - страница 6

Відвідуй церкву, допомагай людям, провідуй знайомих, не забувай про родичів, мандруй пішки околицями, читай щодня мудрі книги, сам записуй думки…

Я ніколи не був на курорті, жодну неділю не пролежав. Мій відпочинок — це зміна занять. Нерви відпочивають, коли трудяться руки. Тіло набирається сил, коли працює голова.

Мене питають молоді: «Діду, не набридло вам стільки жити?». «Ні, це не моя жура. Але мені однаково, чи проживу я 100 днів, чи 100 років. Я однаково проживу їх у тихій радості, вгадуючи кожної хвилини, що від мене чекає Бог. Я дивлюся на світ Його очима. Його вухами слухаю».

Тут мій скарб, тут моє серце

Будь прив’язаний до тої землі, де прийшов на світ. Де вродився, там знадобився. Бадилина там найліпше росте, де впала насінина. Так і людина. Небесам було завгодно, щоб на цьому місці і в цей час з одної насінини батькової ти народився. Тому ти не сирота і не нікчема на цьому світі, а — обраний. Бог дав нам через свого Сина усе.

Не забував, що в тобі росте велике дерево роду. Хребет духу твого. Проникай внутрішній зором у його коріння і піднімайся з живими соками вгору і вгору…Поминай померлих і загиблих родичів і близьких, просячи для них блаженного спокою і прощення гріхів, яких вони допустилися на цьому світі. І вони допоможуть тобі звідти.

Добре, якщо маєш дяку і маєш за що мандрувати. А якщо не виходить — нічого не втратиш. Усі світи можна в собі побачити, усі знання можна відкрити в собі. Схимник у темній печері пізнає мудрість світу. Заглядай у себе — як до криниці. З уважним спокоєм і чистими думками. І втамуєш душевну спрагу.

Добре, якщо там, де живеш, є простір. І око не чіпляється за огорожі, хліви та інше. Огорожею мають бути дерева, кущі або поперечні жердини. Вона має дихати, не замикати тебе. Такі оселі вибирали наші предки. Якщо цього немає, частіше виходь на околиці, в просторову природу. Щоб око і душа відпочивали.

Про таких, як я, колись’казали «світовий чоловік», Багато земель я сходив, на п’яти морях бував, жив у теплих у холодних краях1, але милішого за Закарпаття не бачив. Недарма його назвали Срібним. Срібло -метал чистоти, здоров’я і мудрості.Тому й оселився я тут на старості. Тут мій скарб — сад, маленька винниця, криниця, майстерня і шафа з книгами. І тут моє серце.

Будь при молоді — і сам молодшим будеш. Не засуджуй їх, а розумій. Не повчай, а навчай, коли маєш чому. Бо нерідко молоді і розумніші, і чесніші, і добріші за нас. Лише з душею слабшою. її треба кріпити. Якби моя воля, я б до урядницгва пускав тільки молодих. З ними і старим жилося б легше.

Відкрий серце Духові

Не проси мале. Проси велике. І матимеш понад мале.

Не хитруй з усього мати користь, а опікуйся, щоб самому бути корисним. Лоза, що не родить, скоро всихає.

Не будь зубоскалом і пересмішником, але будь веселим. Бог любить радісних вірників.

Зусилля тіла мають бути продуктивними. Тоді природа дасть тобі силу. Завзяті спортсмени звично силу розгублюють, бо зусилля тіла їх марні, енергія пуста. А люди, що працюють у полі, в лісі, на будові, здебільшого міцні до старості.