Читать «Українофобія: «П"ята колона» та її ляльководи» онлайн - страница 25

Все це нагадує персонажів відомої байки Глібова про тварину під дубом, і перспектива полягає в тому, чи знайде етнічний господар української землі сили волі та рішучості відтягнути ту верескливу хамовиту тварину від рідного коріння, як би вона при цьому не кувікала.

РУПОРИ УКРАЇНОФОБІЇ

Вплив на свідомість суспільства був, є і буде основною задачею різноманітних політтехнологів, які за допомогою маніпулювання фактами і тенденційною подачею інформації намагаються сформувати суспільну думку в потрібному для них напрямі. Українське інформаційне поле вже віддавна є об’єктом для опрацювання відверто антиукраїнських чинників. І слід визнати, що на цьому поприщі вони досягли неабияких успіхів.

Не є секретом, що наш телевізійний простір практично окупований російським телебаченням, яке, м’яко кажучи, дуже далеке від лояльності до української державності, радіо ефір також заполонений різного роду антиукраїнськими радіостанціями, жовчними залпами в бік України гримить Інтернет, та і друкована продукція, як то газети, журнали, книжкові видання задіюються в інформаційній війні проти України «на повну котушку». Не лише так звані «українські клони» російських газет на зразок «Комсомольская правда в Украине», але й багато «вітчизняних» видань, зокрема комуністичної орієнтації, стали відвертими рупорами брутального україноненависництва. Флагманами в цьому рейді на свідомість українців є такі газети як «Сєгодня», «Кіевскій тєлєграф», «2000», «Киевский вестник», «Коммунист», «Рабочая газета». Гортаючи сторінки цих видань, годі знайти добре слово про українську державу, українську історію чи українську владу. Дискредитація і паплюження всього, що пов'язане з процесами державотворення, з національно-визвольною боротьбою, українською символікою стало «візитною карточкою» цієї, з дозволу сказати, преси. Основними мішенями нападок стають стратегічні цілі: цінності та інституції, які об’єднують і тримають націю, державу, а саме українська мова, єдина церква, територіальна соборність, історія національно-визвольних змагань та їх провідники, національна символіка, національна безпека і державна влада. Не відстають від «лідерів» і окремі регіональні видання, зокрема в Криму, Донецьку, Луганську, Одесі. «Сєґодня лістовка, а завтра вінтовка»?

Пригадуєте відомий анекдот про двох кумів, який завершується обуреним запитанням, — «Куме, то я не розумію, чий Ви кум, мій чи ведмедя!?» Виглядає, що видавці та автори такої «преси» однозначно є «кумами» саме «ведмедя», ведмедя російського. Їхнє зміїне єство так і випирає з тематики публікацій, заголовків статей, змісту заяв і виступів, котрі стають все більш агресивнішими і радикальнішими, несучи вже безпосередню загрозу національній безпеці та територіальній цілості нашої країни.