Читать «Літературно-критичні нариси. Опрацювання та передмова — Малґожата Кітовська-Лисяк» онлайн - страница 3

Загалом, ми не знаємо, яким було ставлення автора до самого себе в ролі критика. Вказівкою для інтерпретатора могло би стати будь-яке перевидання «рецензії», здійснене ним самим за життя, тобто підкріплене його власним рішенням, згодою на повторну публікацію. Однак про щось подібне нам нічого не відомо. А всі перевидання здійснено вже у повоєнні роки.

Ми також не знаємо, чи сам Шульц коли-небудь мав би замір об’єднати зібрані тут тексти в одному виданні. Тому і система, і принцип, за якими упорядковано зібраний у цій книзі матеріал, як і її назва належать редколегії. Отож, систематизація і назва видання є умовними і, водночас, робочими. Спосіб визначення почерговості, в якій тексти представлені у збірці, надалі залишається відкритим і дискусійним питанням. Тому в цьому, як і в аналогічних випадках, існує щонайменше кілька можливостей вирішення подібних дилем, з якими стикається упорядник антологій. Працюючи з твором живої людини, — з рухомою, мінливою матерією мистецтва, яка дуже складно (якщо й узагалі) надається до емблематичних вимог систематизації, — ми неодноразово зустрічаємося з необхідністю відповіді на питання про місце саме цього твору — як у його фрагментарному, так і в цілісному вимірі. Що з дрібніших, різноманітніших частинок він побудований, то складніше відповісти на це питання. Щоб це стало можливим, дуже часто треба виконати найпростіші речі. Саме це було здійснено під час підготовки цієї збірки. Це те, що належить до категорії процедур, які на вищівському жаргоні зазвичай називають «фундаментальними дослідженнями», якими, зокрема, є видання раніше розпорошених матеріалів. У презентованій збірці було застосовано відносно просте правило. На початку розміщено висловлювання Шульца про його власну писемну й образотворчу творчість, які мають суто автокоментаторський характер (сюди також входить уже згадуваний есей «Мітологізація дійсності»), далі розміщено блок текстів про літературні твори інших письменників (у тому числі «Післямова» до польського перекладу «Процесу» Франца Кафки та нарис, присвячений «Фердидурке») й кілька коментарів про образотворчі праці інших мистців. Як правило, в кожному з «підрозділів» застосовано хронологічний критерій, хоча іноді його чітке застосування було проблематичним. Саме тому цей принцип було двічі порушено: в одному блоці було розміщено три тексти, в яких Шульц звертається до «Чужоземки» Марії Кунцевичевої, а також уже згадані «Три нариси про Пілсудського», які перед тим були вже публіковані як свого роду цілісність.