Читать «Міфи Давньої Греції» онлайн - страница 127

ЕГЕЙ — афінський цар, батько славетного героя Тесея. Гадаючи, що син загинув, Егей у розпачі кинувся зі скелі в море. Звідси назва моря — Егейське.

ЕЕТ — Геліосів син, володар Колхіди, батько Медеї та Апсірта. казковий острів біля берегів Італії, де нібито жила чарівниця Кірка.

ЕЕЯ — казковий острів біля берегів Італії, де нібито жила чарівниця Кірка.

ЕЛІДА — край у північно-західній частині Пелопоннесу, де відбувалися Олімпійські ігри

ЕЛЛАДА — так самі греки називають свою країну

ЕНЕЙ — смертний син богині Афродіти, троянський герой, якого боги врятували від загибелі, щоб він і його нащадки володарювали в Італії.

ЕОЛ — бог вітрів, що нібито жив на плавучому острові Еолії.

ЕОС (ри — м. АВРОРА) богиня світанку, сестра Геліоса й Селени. Щоранку вона виїздить на золотій колісниці з Океану на небо, відчиняє браму сонцю і з золотого глека бризкає на землю росою

ЕПАФ — син Зевса та Іо.

ЕПІМЕТЕЙ — нерозважний, боягузливий брат титана Прометея, чоловік Пандори.

ЕРІДА — богиня розбрату і сварок, сестра й супутниця бога війни Арея. Непроханою гостею з’явилася на весілля Пелея і Фетіди й підкинула яблуко з написом «найпрекраснішій», що врешті призвело до Троянської війни

ЕРІДАН — казкова ріка.

ЕРІМАНТ — гора в Аркадії, центральній частині Пелопоннесу

ЕРІННІЇ (рим. ФУРІЇ) — богині кари, помсти і прокльону. Живуть в Аїді, переслідують клятвопорушників, негостинних людей; найсуворіше карають убивць.

ЕРІСІХТОН — фессалійський володар, що прогнівив Деметру, зрубавши дерево. Покараний невситимим голодом

ЕРОТ (рим. КУПІДОН, АМУР) — бог кохання, Афродітин син, вродливий хлопчик, що вражає серця людей і богів своїми стрілами і тим викликає кохання.

ЕТОЛІЯ — країна на заході Центральної Греції.

ЕФІОПИ — дослівно «з опаленими сонцем обличчями». Так давні греки називали міфічний темношкірий народ, любий богам. Жили ефіопи по обох краях світу — на сході (в Індії) і на заході (в Африці).

ЕХО — німфа, яку покарала Гера, позбавивши її власної мови. Безнадійно закохана в Нарцісса, Ехо так схудла, що зостався тільки її голос.

ЄВРОПА — фінікійська царівна, в яку закохався Зевс. Обернувшись у бика, Зевс перевіз її на своїй спині через море на острів Кріт. Тут Європа народила Зевсові трьох синів, зокрема Міноса, знаменитого володаря Кріту. Ім’ям Європи назвали одну з частин світу.

ЄГИПТ — нащадок Іо, що володарював у Африці, брат Даная. Мав п’ятдесят синів, яких повбивали (врятувався тільки Лінкей) їхні двоюрідні сестри Данаїди.

ЄХИДНА — міфічна потвора, напівжінка-напівзмія, дружина стоголового чудовиська Тіфона. їхні діти — триголовий пес Кербер, лернейська гідра, немейський лев та інші страховиська.

ЗЕВС (рим. ЮПІТЕР) — верховний бог у грецькій міфології, син Кроноса та Реї, володар світу. З верховини Олімпу владарює над богами і людьми, але сам підкоряється Долі. Батько багатьох богів та героїв.

ЗЕТ — Зевсів син, що разом із своїм братом Амфіоном звів семибрамні Фіви.

ЗЕФІР — західний вітер (див. БОРЕЙ).

ІАПЕТ— титан, син Урана і Геї, Прометеїв батько. Брав участь у повстанні титанів проти Зевса, за що Зевс скинув його у Тартар.