Читать «Острів Сильвестра» онлайн - страница 90

– Хто ти? – зрештою прошептав, ледь-ледь ворушачи язиком.

Дівчинка не відповіла, її очі – великі, виразно-сірі, наповнилися переляком, радістю і ще ряснішими слізьми. Вона затремтіла, наче в пропасниці, і припала до його тіла своїм маленьким тільцем.

5

Посеред витоптаного острівця на лісовому озері стояв худий виснажений довгобородий монах із запалими щоками і виразними печальними очима. На руках він тримав і тулив до грудей єдиного уцілілого від жорстокого полювання зайця. Червоне зимове сонце поволі скочувалося за ліс. Чернець погладив звірка, котрий тремтів од переляку, і пішов із зайцем на руках, ледве переставляючи ноги, до припнутого біля берега човна. Посилювався холодний зимовий вітер. Квилила над озером самотня чайка-книга.

Примечания

1

Так зване сільське споживче товариство, яке відало торгівлею на селі.

2

Початок вірша Бориса Олійника.