Читать «Молитовник УПЦКП» онлайн - страница 14

Молитва св. Іларіона

О Владико, Царю і Боже наш, високий і славний Чоловіколюбче, що подаєш за труди славу і честь і що твориш учасниками Свого Царства, пом’яни, як Благий, і нас, немічних Твоїх, бо Твоє ім’я — Чоловіколюбець. Якщо добрих діл і не маємо, але заради великої Своєї милости спаси нас. Ми ж бо люди Твої і вівці пастви Твоєї, яку Ти пасеш, врятувавши від загибелі ідолослужіння. Пастирю Добрий, що кладеш душу за овець! Не залиш нас, хоч ще й далі блудимо; не відкинь нас, хоч ще й далі грішимо перед Тобою, як ті новопридбані раби, що нічим не догоджають господареві своєму. Незважаючи на те, що ми стадо мале, промов до нас: “Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство”. Багатий милістю і благий щедротами! Ти, Який обіцяв прийняти тих, що каються, й очікуєш навернення грішних, не пам’ятай багатьох гріхів наших, прийми нас, що звертаємося до Тебе; зітри рукописання провин наших, прикороти гнів, яким ми розгнівали Тебе, Чоловіколюбче! Ти-бо єси Господь, Владика і Творець, і в Тобі спочиває влада, чи нам жити, чи вмерти. Відклади гнів, Милостивий, хоч і достойні ми його за гріхи наші; оминай нас випробуваннями, бо земля ми і порох, і не входь у суд з рабами Своїми. Ми люди Твої, Тебе шукаємо, до Тебе припадаємо, Тебе благаємо. Ми нагрішили і зла натворили; не виконували і не творили того, що Ти заповідав нам. Земними бувши, до земного схилилися і лиха натворили перед лицем слави Твоєї, тілесним похотям віддавшися; поневолили себе гріхами й турботами життєвими; стали втікачами від свого Владики, убогі на добрі діла, окаянні заради злого життя. Каємося, просимо, молимося. Каємося у злих ділах наших; просимо, щоб Ти послав Свій страх у серця наші; молимося, щоб на страшному суді Ти помилував нас. Спаси, зглянься, прости, відвідай, умилосердься, помилуй. Твої-бо ми, Твоє творіння і діло рук Твоїх. Бо якщо на беззаконня будеш зважати, Господи, Господи, хто встоїть? І якщо віддаси кожному за ділами його, то хто спасеться? Бо очищення — тільки від Тебе; бо в Тебе милість і велике визволення. І душі наші в руках Твоїх, і дихання наше у волі Твоїй. Задля того ж умилостивлення Твого до нас ми в добрі перебуваємо. Якщо ж з гнівом споглянеш на нас, зникнемо, як рання роса. Не встоїть-бо порох проти бурі, а ми проти гніву Твого. Але як творіння ми від Творця милости просимо: “Помилуй нас, Боже, з великої милости Твоєї”. Все-бо благе для нас — від Тебе, все ж неправедне від нас — до Тебе. Всі-бо ми відхилилися і всі разом відкинені були; нема-бо між нами жодного, хто дбав би про небесне і змагався б, але всі турбуємося про земне, всі в турботах життєвих. Бо не стало праведного на землі (Пс. 11, 1), не Ти залишаєш і забуваєш нас, але ми не шукаємо Тебе і до всього видимого принаджуємося. Тому-то й побоюємося, що з нами вчиниш, як з Єрусалимом, що залишив Тебе і не схотів ходити шляхами Твоїми. Але не вчини нам, як їм, за ділами нашими, і не за гріхами нашими віддай нам. Будь терплячим до нас і ще довго потерпи; спини полум’я гніву Твого, що простягається на нас, рабів Твоїх; Сам настанови нас на істину Твою, навчаючи нас творити волю Твою, бо Ти єси Бог наш, а ми люди Твої, Твоя частка, Твоє насліддя. Не підносимо-бо ми руки свої до Бога чужого, не наслідуємо якогось лжепророка і не дотримуємося єретичної науки. Але прикликаємо Тебе, Істинного Бога, і до Тебе, що живеш на небесах, наші очі підносимо; до Тебе руки наші простягаємо і молимось. Прости нас, як Благий і Чоловіколюбець; помилуй нас, що кличеш грішників до покаяння; і на страшному суді Твоєму не позбав нас стояння праворуч Тебе, але сподоби нас бути причасниками благословення праведників. І доки існуватиме світ, не наводь на нас напастей спокуси; не віддай нас в руки чужинців, щоб не назвалося місто Твоє містом полонених, а паства Твоя захожими не на своїй землі; щоб не говорили народи: “Де ж Бог їх?” Не допускай на нас турбот, ні голоду, ні марної смерти, вогню, потопу, щоб не відпали від віри нетверді вірою. Мало карай нас, а багато милуй; мало насилай на нас рани, а милостиво зціляй нас; менше кривдь нас, а скоріше звеселяй. Бо наше єство не може довго переносити гніву Твого, як стебла — вогню. Але злагіднися до нас і змилосердься, бо Тобі належить милувати і спасати нас. Тим-то продовжи милість Твою на людей Твоїх; війни відвертай, мир утверджуй, країни заспокой, голодних насити, володарів наших учини грізними для інших країн, начальників умудри, міста розшири. Церкву Твою розрости, володіння Своє збережи, мужів, жінок і немовлят спаси; невільних, полонених, засланих, подорожніх, плаваючих, ув’язнених, у голоді, спразі й наготі, — всіх помилуй, усіх втіш, всіх обрадуй, подаючи їм радість тілесну й душевну молитвами й молінням Пречистої Твоєї Матері і святих Небесних Сил, Предтечі Твого й Хрестителя Іоана, апостолів, пророків, мучеників, преподобних і молитвами всіх святих. Змилосердься над нами і помилуй нас, щоб ми, бережені Твоєю милістю в єдності віри, сукупно й радісно прославляли Тебе, Господа нашого Ісуса Христа, з Отцем, з Пресвятим Духом, — Тройцю Нероздільну, Єдинобожественну, яка царствує на небесах і на землі, над ангелами й людьми, видимим і невидимим творінням, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.