Читать «Повернення до Вавилону» онлайн - страница 10

Спогади наблизили Гелен до нього, і в світло-сірому м'якому серпанку напівсну, що огорнув його над ранок, він знову почув її голос. Вона казала, що він робить усе правильно,- Онорія повинна жити з ним. Вона казала, що її радує його поведінка і що вона тепер спокійна за нього. Вона казала ще багато чого - багато приємного, але розмовляла з ним, сидячи в гойдалці, убрана в біле, й. розмовляючи, гойдалася все швидше й швидше, і під кінець він уже зовсім не розумів її слів.

4

Він прокинувся щасливий. Двері в світ знов розчинилися перед ним. Він уже бачив себе й Онорію в недалекому майбутньому, плани й мрії вихором кружляли в його уяві. А потім він посмутнів, згадавши, як мріяв про майбутнє разом з Гелен. Вони ніколи не думали про смерть... Ні, треба жити в теперішньому часі, жити працею й любов'ю. Але з любов'ю треба бути обережним - він знав, якої шкоди батько завдає дочці, а мати - синові, віддаючи їм себе до останку: потім, у широкім світі, дитина шукає в подружжі такої самої сліпої відданості й, не знайшовши її, зневірюється і в коханні, і в житті.

День знову видався ясний і свіжий. Чарлі відвідав Лінкольна Пітерса в банку, де той працював, і спитав, чи може сподіватися, що до Праги повернеться разом з Онорією. Лінкольн не бачив причин, які могли б завадити цьому. Щоправда, сказав він, Меріон хоче ще на якийсь час залишити опікунські права за собою. Вся ця історія страшенно рознервувала її, тож краще їй не перечити - і їй самій, і всім буде легше, коли вона знатиме, що останнє слово ще рік лишатиметься за нею. Чарлі погодився - йому зрештою потрібні були не папірці, а дитина, яку можна пригорнути до себе.

Тепер треба було найняти гувернантку. Сидячи в похмурій конторі, Чарлі розмовляв із засмиканою беарнійкою, потім з грудастою бретонською селянкою - обох він і дня не терпів би в своєму домі. Розмову з іншими відклав на завтра.

В обідню церерву він зустрівся з Лінкольном у «Гріффон». Чарлі насилу стримував радісне збудження.

- Я тебе розумію: нема нічого дорожчого за рідну дитину,-: зауважив Лінкольн.- Але й ти зрозумій Меріон.

- Вона забула, як я працював сім років перед тим,- сказав Чарлі.- Вона пам'ятає тільки одну ніч.

- Все це не так просто,- Лінкольн повагався, а тоді повів далі: - Поки ви з Гелен гасали по Європі, розтринькуючи гроші, ми тут ледве зводили кінці з кінцями. Процвітання нас обминуло - з усіх цінних паперів мені дістався лише страховий поліс. Меріон вважала, що це несправедливо,- ти, мовляв, і не працюєш, а багатієш, гроші самі пливуть до тебе.