Читать «Княжа гора» онлайн - страница 28

Голос твiй дзвенить на вустах, як дзвенить веселка в омитому пiсля дощу небi. Пiсля сну голова крутиться, а тому й ранкове повiтря крутиться, наче його вiтром гойдає, наче й тебе разом iз подвiр'ям гойдає. В тiй хитавицi добiгаєш до дiда Гордiя, що лагодить саджалку на рибу, береш за суху корчувату руку.

— Дiду, ходiмо! — чомусь кричиш ти, начебто дiд у якiйсь далечинi, а ти намагаєшся докричатись до нього.

Дiд зводиться з колоди на причiлку хати i, в однiй руцi тримаючи недолатану саджалку, другу кладе на твою теплу голову, гладить шкарубкою долонею, що дере так, наче дубова кора.

— Куди йти? — питає дiд. — Чи ти не приболiв увi снi?

— Дiду! — кричиш ти — й не можеш викричати своєï радостi, яка аж зiр слiпить. — Дiду! Ходiмо! Я вам таке покажу!.. Таке покажу!..

— Що ж ти покажеш, дитино? Вiдчиняєш дверi хлiва — й показуєш пальцем у пiвморок, що пахне сiном:

— Дивiться, дiду!

Дiд Гордiй вносить до хлiва сиву голову спокiйно, мовби остерiгається розхлюпати туман сивоï хмари, що увiнчує його. Розглядається по хлiву, пiдбирає бiля жолоба кинутi вила-згрелi й ставить до стiни.

— Нiчого не бачу, — бубонить.

— А кiнь! — кричиш iз-за порога та й ступаєш у хлiв. — А кiнь Гнiдко?

— Який кiнь Гнiдко?

— А-а… ген… кiнь Гнiдко…

Й замовкаєш, наче тобi вмить замок накинуто на рота. Бо в темному кутку, в який цiєï ночi ти з печери-чернери привiв гнiдого коня, лиш гребенясту бiлу курку видно, курка моститься на гнiздi, щоб iзнестись, та, потривожена, з сердитим кудкудаканням вибiгає за порiг.

— Та який кiнь? — бубонить дiд Гордiй. — Корова вже на пашi, баба Килина пасе, ось курка нiяк не вкуб-литься…

Де кiнь, де кiнь, де кiнь? Куток у хлiвi, затягнутий павутинням, повижирав дерев'янi дилюки-ребра. Ось тут стояв цiєï ночi, доторк гриви досi чується на пальцях, вогке дихання кiнських нiздрiв досi лоскоче щоки. Дiд Гордiй крутнувся сюди-туди по хлiвi та й подався латати свою саджалку, бо ж на Днiпро готується по рибу, а ти як прирiс ногами до пiдстилки та мерви в хлiвi, не зрушиш i тремтиш, наче отi степовики ось-ось наздоженуть, а Гнiдка нема, щоб порятуватись, наче й зграя хижих птахiв налетить, а як порятуватись вiд них без Гнiдка?..