Читать «Украинка против Украины» онлайн - страница 3

Глеб Леонидович Бобров

Коли вже зачепилисі питання Про бога й про посмертне проживання, То й я Вам думку висловлю свою, Коли не так, як німець ваш, поважно, Але, я думаю, не менш одважно. Не буду я тепера говорить Про Зевса, Одіна, про Браму і Єгову, — Вони вже вмерли, їх не оживить, — Тепер уже пора змінити мову…

Среди прочего предлагалось изменить язык Священного Писания. "Бог сказал Моисею: Я есмь Сущий (Иегова). И сказал: так скажи сынам

Израилевым: Сущий послал меня к вам" (Исход 3:14). Иегова — имя Бога Библии. В переводе с древнееврейского оно означает "Сущий"; "Тот, кто есть". Именно о Нем Украинка и заявила безапелляционно: "вмер".

Если сегодня кто-то изо всех сил старается не отстать от Европы (не желающей даже упоминать в своей конституции, что когда-то была христианской и чем-то обязана Христу), то тогда европейской знаменитостью был Ницше (1844–1900). Этот безумец сказал в сердце своём: "Бог умер". И вскоре умер. Но последние 10 лет жизни провел в доме для душевнобольных по поводу сифилиса головного мозга. Не говорил ни слова. Иногда блеял по-овечьи. Иногда лаял по-собачьи. Спал на полу около кровати. Мог употребить в пищу экскременты. Но дело его жило и побеждало. Именно в это время (1894) молодая Украинка (1871–1913) писала:

…Тепер уже пора змінити мову, Тепер сказати треба: бог деїстів, Бог скептиків і бог детерміністів. Що каже бог деїстів мому серцю? Я юшки не люблю без солі і без перцю. Імення бога скептиків: "Не знаю", Щось я такого й богом не вважаю. В детерміністів світ наладжений так стало, Що там для бога місця вже не стало. Всі три боги невлад, створить нового трудно, Та й віршувать на сюю тему нудно. До того ж на землі у нас так мало волі, І без богів начальства в нас доволі…

Мысль не новая. "Если Бог есть, то я не свободен, но я свободен, поэтому Бога нет". Таким софизмом "обосновал" свой атеизм известный революционер М. Бакунин. Логика безукоризненна: если есть источник моего бытия, то я не свободен; но я свободен, поэтому никакого источника моего бытия не существует. Так подростки (начиная с библейского блудного сына) обосновывают свою свободу от "предков".

Спаситель сказал: "И познаете истину, и истина сделает вас свободными" (Ин. 8:32). И далее: "Я есть путь и истина и жизнь; никто не приходит к Отцу, как только через Меня" (Ин.14:6). Но для Украинки наличие давшего бытие Творца (и давшего спасение Спасителя) ущемляло её свободу. Ей не нужен был источник жизни вечной. Да и самой жизни вечной не нужно:

Тепер питання друге. Далебі, Повірте слову, мій шановний друже, Посмертного життя не хочу я собі, Мені про нього гірше ніж байдуже. Туманне "там" подобатись не може, "Загробний світ" спіритський — боронь боже! Попасти в пекло, може, се й цікаво, Але воно занадто вже яскраво Описано у Данта. І, здається, Я знаю трошки, що то пеклом зветься. Піти у рай (хто має цю надію!), — Немае там ні горя, ні зітхання, Але нема ні дружби, ні кохання, — Такого раю я не розумію.