Читать «Украинка против Украины» онлайн - страница 2

В небі ми жодного доброго батька не маєм; Ну що ж такого! Тут, в світовій заметні, проживаєм, як знаєм, Хоч і без нього. З того ж усього, Що я з побожних філософів міг прочитати, Навіть собаці нічого не може принадою стати. Був би хто-небудь отам в небесах, Чи ж він стерпів би, щоб в нього в очах Так без жалю, так пекельно-завзято Люди і звірі всі вкупі боролись, Гризлись зубами, труїлись, кололись, Мучились з розмислом, тонко, завзято? Батьківське серце того б нестерпіло, Бурею-гнівом воно б закипіло, Тисячострілий перун би на землю злетів І повбивав би усіх ненаситних катів.

Такую логику можно назвать железной: 1) люди совершают бесконечные преступления; 2) если бы Бог существовал, то обязательно «повбивав би катів»; 3) а если не убивает, то Бога нет.

Доказательство закончено. Даже не начавшись. А начать можно было бы с первого братоубийцы Каина и его наказания. «И сказал ему Господь: за то всякому, кто убьет Каина, отмстится всемеро. И сделал Господь Каину знамение, чтобы никто, встретившись с ним, не убил его. И пошел Каин от лица Господня…» (Бытие 4:15). Почему же Он не убил Каина? Ответ готов: «Потому что Бога нет». И далее в Библии Бог ведет себя так же «непоследовательно». Почему так? «Потому что Бога нет». А кто есть? Только человек, который со своей «логикой» желает устроиться без Бога:

…Може, гадаєте: «він нам затеє В іншому світі віддячить зазлеє, І за страшне на землі бідування На небесах він нам дасть раювання? О, хоч би навіть могли на тім світі Всі ті замучені люди ожити, Певне б, сказали: „Спасибі за жарт! Вдруге сього починати не варт! Все вже минуло. Нема що журитись. Краще заплющитись, щоб не дивитись. Ще тута знову де візмуться люде, Зново біймання нещиреє буде… Ні, вже кладіть мене краще в труну, Там я принаймні спокійно засну!“ Поки живеш ти, то треба, щоб знав, Що, як життя своє прокалатав, Досить тяжкої роботи! Добре, коли ти упевнився втім, Але при тому не втратив зовсім Духа величності й цноти. Тільки в душі, що за ціле життя Не заглушила в собі до людей співчуття, Що вкупі з іншими, сміло Робить великеє діло, Сорому й страху не знає, — В ній тільки бог пробуває.

Такое воззрение называется "человекобожие": пока живет человек — живет и его "бог"; человек умирает — его "бог" умирает вместе с ним.

Однако форма этих стихов переводчице не понравилась: "Признаюсь Вам, що немецькі вірші мені не подобаються по формі, важкі вони і занадто німецькі… Краще їх нігде не друкувати, тим більше що і переклад "не дуже добрий" (він не може бути добрим, принаймні у мене)". И она сочиняет свои вирши аналогичного содержания: