Читать «Українська мала проза XX століття: Антологія. Упорядник Віра Агеєва» онлайн - страница 743

Стор. 89: Була така ніжна й тепла, така добра, якою не бачила я її ще супроти [ніко о] => нікого…

Стор. 91: …мов другу тінь, тягнула щось із [створеної] => отвореної наново кімнати за собою…

Стор. 102: Потім додав, [відіткнувши] => відітхнувши…

Стор. 104: …кликнув нараз позад бесідуючих панотець, якого почала мандрівка [нетерпеливими] => нетерпеливити.

Стор. 124: Я бачу все незвичайно виразно, як [угарячці] => у гарячці.

Стор. 133: Валились розкішні храми, [розставали] => розтавали на альпах сніги…

Стор. 171: Там засідали сусідні [дідичи] => дідичі, гречкосії…

Стор. 171: …ксьондз сипав [«віци» чхав] => «віци» і чхав од табаки…

Стор. 172: …околот, слизький, морозний і з житнім [духом, В] => духом. В грубі повно вогню…

Стор. 183: Підходжу до шафи [ї] => і виймаю пару горіхів.

Стор. 193: …і ліниво підняла над безбарвним [обличям] => обличчям бриля…

Стор. 198: Вона чула розмірені кроки, що [одбивалиеь] => одбивались наче такт думки

Стор. 209: [Криваний] => Кривавий круг сонця уже черкався об гору.

Стор. 213: — [Пришила] Прийшла дослухать твій сон.

Стор. 271-272: …обличчя [вдавалося] => здавалося вирізьбленим скупою на легкі ефекти рукою думливого артиста…

Стор. 276: І Мартоха немов спішилася натішитись [нею] => сею дитиною…

Стор. 286: — І таки страх [неформено] => нефоремно пошите…

Стор. 292: …там [в] => є багато моїх молодих портретів, можете їх роздивитись…

Стор. 317: …стрепенулася, скочила до [дверей обернулася] => дверей, обернулася до шпарки…

Стор. 335: …але і руки найрадше [ие] => не рухались би, лише спочивали би…

Стор. 342: [Дедя] => Дєдя казали давати вам студеної води і булку їсти.

Стор. 344: приятельки поспирали руки на коліна і [пігтнулися] => пігнулися.

Стор. 373: Бабині очі останній раз подивилися приязно і ласкаво [ва] => на Петрика…

Стор. 387: Олена показала рукою [па] => на мужика, що його саме розправа переводилася.

Стор. 396: Я тобі ніколи всього [ие] => не розповідала, а тепер мушу.

Стор. 397: — Ти мені не говори про смерть, [Аничко,] => [Аничко.] Я не хочу це й слухати.

Стор. 398: Що це тобі таке, [Аннчко] => Аничко? Може, я намочу [платнику] => платинку та прикладу тобі до голови…

Стор. 399: …але він мені хору жінку [перепудив,] => перепудив. Аничко, цить-бо!

Стор. 400: На [платнику] => платинку, обв’яжи собі голову, най тобі гарячку витягне.

Стор. 406: Повільний стук на сходах, двері [створилися] => отворилися, в робітню ввійшла бліда дівоча постать…

Стор. 408: Лежала на веранді у відкритій домовині, [білілая] => біліла, як лілея на чорнім коврі.

Стор. 410: Його відкрита голова була всіяна короткими гебановими кучерями, що підкреслювали [ясніть] => ясність обличчя…

Стор. 423: «Род человеческий дик [й] => и бесплоден, не будет, не будет свободен!»

Стор. 424: В миг последний, [торжествуй] => торжествуя…

Стор. 437: Ну тебе, я раз у раз тільки розпаскуджусь коло [тобс] => тебе…

Стор. 499: Виходило ніби [трохі] => трохи надзвичайно, несподівано, але не так уже й погано для мене.