Читать «Олександр Гогун. Як «народні месники» мстили народові.» онлайн - страница 14
Unknown
Оцінимо «точність» партизанського терору — спалено село, вбито 60 осіб. Серед вбитих тільки 8 (13,3%) — члени ОУН (а притулок і господарство втратили сотні людей!). Напевно, і в інших випадках знищені «поліцаї» та «націоналісти», зазначені в партизанських звітах, часто жодного стосунку до колабораціонізму чи національного Супротиву не мали.
У кінці 1943-го — першій половині 1944 року Совєти знову захопили територію Західної України. Неорганізований партизанський терор змінився відносно впорядкованими репресіями РККА-СА, НКВД-МВД і НКҐБ-МҐБ.
Після повернення з рейду на Сан і Віслу 5 вересня 1944 року 1-ша Українська партизанська дивізія імени Двічі Героя Совєтського Союзу С. А. Ковпака була направлена на боротьбу проти повстанців, ставши, фактично, суто каральним з'єднанням.
У 1944-1950 pp., зокрема з ковпаківців-українців набиралися так звані «спец-групи» НКВД-МҐБ.31 Ці загони діяли під видом партизанів УПА, провокували місцеве населення (розкриваючи мережу ОУН-УПА) і/або вбивали та всіляко знущалися над простими селянами з метою компрометування бандерівців.
В інтерв'ю з автором цих рядків останній головнокомандувач УПА Василь Кук свідчив, що «провокації були найефективнішою методою боротьби проти повстанського руху».32
Партизанів залучили до такої діяльності, відповідно, наджорстокий терор проти місцевого населення не був для них якоюсь новою «роботою».
На жаль, підрахунки знищених партизанами колабораціоністів, учасників ОУН-УПА і мирних мешканців просто неможливі. Немає комплексу документів, які б відображали хоча б відносно повну картину партизанського комуністичного терору в 1941-1944 pp. Імовірно, безпосередніми жертвами «народних месників» (часто й невинними) стали десятки тисяч совєтських громадян на окупованій території (якщо лише за один рік тільки загони, підпорядковані тільки УШПР, вбили мінімум 6 672 особи з місцевого населення!). Ще більше совєтських громадян стали непрямими жертвами діяльності совєтських партизанів — «антипартизанського» нацистського терору. Наведені факти відкривають маловідому й до сьогодні не переосмислену суспільством сторінку в історії совєтської репресивно-каральної системи. Навіть коли населення СССР опинилось у жахливих умовах окупації ворожим тоталітарним режимом, совєтське керівництво, замість того щоб якось полегшити долю десятків мільйонів людей, вкотре продемонструвало своїм «підлеглим», наскільки «довгі руки» в НКВД.
------------------------------------------------------------------------
[1] Див., наприклад: Александров К. Против Сталина. Восточные добровольцы во Второй мировой войне. Сборник статей и материалов. — СПб.: «Ювента», 2003. — С. 99.
