Читать «Місячний камінь» онлайн - страница 310

— Безсумнівно, що це так, — сказав сищик. — Якщо ви не заперечуєте, я відразу ж викладу те, що привело нас сюди. Ми із цим джентльменом хочемо потурбувати вас кількома запитаннями про справу, яка цікавить нас обох.

— Про яку справу, сер? — спитав хазяїн таверни.

— З приводу одного чорнявого чоловіка, одягненого моряком, який ночував у вас цієї ночі.

— Боже мій! Та це ж саме той чоловік, який щойно перевернув догори ногами весь дім! — вигукнув хазяїн. — Чи знаєте ви або цей добродій що-небудь про нього?

— Не можемо сказати нічого певного, поки не побачимо його, — відповів сищик.

— Поки не побачите його? — повторив хазяїн таверни. — Саме цього нікому і не вдалося зробити з семи годин ранку. Вчора він звелів розбудити його в цей час. До нього прийшли, але відповіді не одержали; хотіли довідатися, що трапилось, але двері були замкнені. О восьмій годині знову приходили будить, о дев'ятій — знову. Марно! Двері все ще були замкнені, і в кімнаті не чути ні звуку! Мене сьогодні не було вдома: я повернувся лише чверть години тому. Я сам стукав у двері, але теж безрезультатно. Послали щойно по тесляра. Якщо ви, панове, трохи почекаєте, ми відчинимо двері і з'ясуємо, що все це значить.

— А цей чоловік не був учора п'яний? — спитав сищик Кафф.

— Він був абсолютно тверезий, сер, інакше я нізащо не дозволив би йому ночувати в моєму домі.

— Він заплатив за свою кімнату наперед?

— Ні.

— А чи не міг він вийти зі своєї кімнати, минувши двері?

— Кімната ця — горище, — сказав хазяїн. — Але в стелі є люк, що веде на дах, до цього будинку примикає порожній сусідський будинок, який зараз ремонтують. Ви гадаєте, сержанте, що негідник зник через цей люк, не заплативши?

— Моряк, — сказав сищик Кафф, — міг зробити це рано-вранці, ще до того, як на вулиці з'явився народ. Він звичний лазити, і голова його не запаморочиться на даху будинку.

Поки він говорив, доповіли про прихід тесляра. Ми всі відразу ж піднялись на горішній поверх. Я помітив, що сищик був незвичайно серйозний, серйозніший, ніж завжди. Мені здалося також дивним, що він звелів хлопчикові (якому перед цим дозволив іти за нами) чекати внизу, поки ми не повернемося.

Молоток і стамеска тесляра впоралися з дверима за кілька хвилин. Але зсередини двері були забарикадовані меблями. Штовхнувши двері, ми відсунули цю перешкоду і ввійшли в кімнату. Хазяїн таверни ввійшов першим, сищик — другим, я — третім. Інші присутні при цьому особи ввійшли слідом за нами.

Всі ми глянули на ліжко і здригнулися.

Моряк не виходив з кімнати. Він лежав одягнений на постелі, обличчя його було закрите білою подушкою.

— Що це означає? — сказав хазяїн таверни, показуючи на подушку.

Сищик Кафф підійшов мовчки до постелі і скинув подушку.

Смугле обличчя моряка було спокійне й нерухоме; чорне волосся й борода ледь-ледь скуйовджені; тьмяні широко розкриті очі байдуже втуплені в стелю. Затуманений погляд і нерухомий вираз сповнили мене жахом. Я відвернувся і відійшов до відчиненого вікна. Решта людей разом із сищиком Каффом стояли біля постелі.