Читать «Місячний камінь» онлайн - страница 306

— Ти можеш говорити при цьому добродії, — сказав я. — Він тут саме для того, щоб допомогти мені, і йому відомо все, що сталося. Сержант Кафф, — додав я, — це хлопчик з контори містера Бреффа.

В сучасному цивілізованому світі знаменитість (не має значення, яка саме) — це важіль, який рухає всім. Слава великого Каффа досягла навіть ушей маленького Гусберрі. Банькаті очі хлопчика до того вирячилися, коли я назвав славнозвісне ім'я, що я подумав: а чи не впадуть вони на килим?

— Ходи-но сюди, хлопчику, — сказав детектив, — і послухаємо, що ти нам розповіси.

Увага великої людини — героя численних історій, що набрали широкого розголосу в кожній лондонській конторі, — немов зачарувала хлопчика. Він виструнчився перед сержантом Каффом і заклав руки за спину, наче неофіт, якому задають запитання з катехізису.

— Як тебе звати? — спитав сищик, починаючи допит за всіма правилами.

— Октавіус Гай, — відповів хлопчик. — У конторі мене називають Гусберрі через мої очі.

— Октавіус Гай, або інакше Гусберрі, — продовжував сищик із надзвичайно серйозним виглядом, — тебе шукали вчора в банку. Де ти був?

— З вашого дозволу, сер, я стежив за однією людиною.

— За ким саме?

— За високим чоловіком, сер, з великою чорною бородою, в морському одязі.

— Я пам'ятаю цього чоловіка! — перебив я. — Ми з містером Бреффом вважали його за шпигуна, підісланого індусами.

На сищика Каффа, напевно, не справили великого враження наші припущення. Він продовжував допитувати Гусберрі.

— Ну, а чого ти стежив за моряком? — спитав він.

— З вашого дозволу, сер, містер Брефф хотів знати, чи не передасть що-небудь містер Люкер кому-небудь, виходячи з банку. А я бачив, як містер Люкер передав щось моряку з чорною бородою.

— Чому ти не сказав про це містерові Бреффу?

— Я не встиг нікому сказати про це, сер, бо моряк дуже поквапливо вийшов.

— А ти побіг за ним?

— Так, сер.

— Гусберрі, — сказав сищик, гладячи його по голові, — у тебе є дещо в цій маленькій голівці — і це не вата. Я дуже радий.

Хлопчик почервонів від задоволення. Сержант Кафф вів далі:

— Ну, що ж зробив моряк, коли він вийшов на вулицю?

— Взяв кеб, сер.

— А ти що зробив?

— Учепився за кеб і біг за ним.

Не встиг сищик задати ще запитання, як увійшов новий відвідувач — головний клерк із контори містера Бреффа.

Розуміючи, як важливо не переривати допиту сищика Каффа, я прийняв клерка в іншій кімнаті. Він прийшов з поганою звісткою про свого хазяїна. Хвилювання й метушня останніх двох днів виявилися не під силу містеру Бреффу. Сьогодні вранці він прокинувся з приступом подагри і не міг вийти зі своєї кімнати в Гемпстеді, а при даному критичному стані наших справ дуже турбувався, що залишив мене без поради й допомоги досвідченої людини. Головний клерк одержав наказ лишатися в моєму розпорядженні і готовий був докласти всіх сил, щоб замінити містера Бреффа.

Я відразу, щоб заспокоїти старого, написав йому про приїзд сержанта Каффа, додавши, що Гусберрі цієї хвилини розпитують, і обіцяючи повідомити містера Бреффа особисто або листовно — про те, що може трапитися вдень. Відправивши клерка в Гемпстед з моїм листом, я повернувся в кімнату й побачив, що сержант Кафф стоїть біля каміна і збирається дзвонити.