Читать «Оповідання та повісті, окрушини» онлайн - страница 203
Ірина Вільде
КВАСОЛЯ МАЄ РАЦІЮ
— Будь моєю дружиною, червонявко, — попросив соняшник квасолю.
— Що? — обурилася та. — Зі мною одружитися, а на сонце заглядати? З такими поглядами тобі жити серед людей, а не в нашому рослинному світі!
ХІБА…
Старі люди живуть спогадами. А що роблять ті, хто не запасся цим матеріалом на зиму життя?
Хіба ходять на жебри…
ОДНЕ КОРІННЯ?
Дружба між народами, як і любов поміж людьми, для свого процвітання вимагає взаємності.
БУВАЮТЬ УСЯКІ ТАЛАНТИ
Брехати в живі очі — це не вміння, а вроджений талант.
НЕПІДНЯТА ЦІЛИНА
— Звідки береться у вас стільки чудових думок? — спитала снобка поета.
— Мабуть, з того місця, що у вас стоїть облогом.
ДУША ЙОГО НЕ ЦІКАВИТЬ
— Я дам вам прецікавий сюжет, — сказав халтурник письменникові, — ви дайте літературну обробку, а гонорар навпіл.
— Воно-то так, а як бути з душею твору?
ЧЕКАЮ ЙОГО З НЕТЕРПІННЯМ
Недалекий той час, коли чесність зійде зі списку парадних чеснот, настільки вона стане звичайною в нашій дійсності.
СМУТОК ОДИНОКОЇ
— Ах, коли б могли віднайтися всі розлучені пари, — зітхнула рукавичка-одиначка.
ЛОГІКА СТАРОЇ ДІВИЦІ
— Я постаріла, а ніхто не любив мене.
— А кого ви любили?
— Цікаве питання! А чого це я мала перша починати?
МАЙТЕ НА УВАЗІ
Бурхливі оплески залу і стримані — президії не є добрим знаком для того, хто на трибуні.
ВІРНІСТЬ ЗАВЖДИ ЦІНУВАЛАСЯ
— Ах, я повинна признатися вам в одному, — сказала Ляля Арлекіну, — у мене немає серця…
— О, то чудесно, — по-королівськи вклонився перед нею Арлекін. — Я все життя мрію про вірну дружину.
ЩЕ ОДНЕ ДИВО ПРИРОДИ
Цікаво: сам процес старіння непомітний навіть озброєному оку, а наслідки його видно й сліпому.
МАЄ РАЦІЮ
Я негарна? А «море симпатій», то що — калабаня вам?
МИ — НЕ СКЕПТИКИ
— Коротка новела — роман майбутнього, — сказав скептик.
ВСЕ Ж ТАКИ «ЯК»?
«Кожного коня можна осідлати, тільки треба знати як», — подумала дівчина, поправляючи краватку своєму хлопцеві.
АВТОРКА ТЕЖ ТІЄЇ ДУМКИ
— Не в'яжи своєї долі зі мною, — сказав вітер плакучій вербі, — в мене характер поганий. Сьогодні я тут, завтра там. Проплачеш свої очі за мною, моя хороша.
— А я створена для того, щоб плакати. А коли вже проливати сльози, то бодай за милим серцю…
МАЛА ЩАСТЯ СТАРЕНЬКА
— Скільки коронованих голів у фармакології пережила я! — сказала стара пані Аспірина.
ЗАСЛУГА СМЕРТІ
Незафіксовані думки, наче передчасно померлі діти, здаються нам найкращими та найрозумнішими.
ДОРОГОЦІННИЙ МАТЕРІАЛ
— У вас немає ні до кого зненависті? Тоді ви, пробачте за відвертість, безпринципова людина.
— Ви мене неправильно зрозуміли. Я просто вважаю, що мої особисті вороги не варті того, щоб я витрачала на них дорогоцінну емоціональну енергію.
НА ДОДАТОК ТАМ ЩЕ Й СВІТЛА НЕ БУЛО…
На вершину слави ведуть парадним ходом. Падає людина з нього — чорним.
БУВАЮТЬ І СПРАВЕДЛИВІ МАЧУХИ
Мачуха, розкраявши яблуко надвоє, віддала пасербові більшу частину.
— Мамо, — пхенькнув рідний синок, — а чому мені менше?
— Цить, дурне! Зате ти маєш більшу частину мого серця.
