Читать «Оповідання та повісті, окрушини» онлайн - страница 201
Ірина Вільде
— Не «зрадив», а дуже образив. Хіба цього не досить, щоб покинути його?
— Іди, іди додому, доню. Прийдеш завтра рано до мене.
— А де ж я буду ночувати, мамо? В нас тільки одна кімната.
— А я до того й річ веду, моя дитино.
ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ І ВИ!
Немає стін, крізь які не проникли б назовні сімейні скандали.
ПОРЯДОК РЕЧЕЙ
Насамперед — кабінет невропатолога, а допіру — косметичка.
ГОРЕ НАЩАДКОВІ
Нащадок коштує нам стільки самопожертви, що горе йому, якщо він не виправдає покладених на нього надій.
А ЧИМСЬ-ТО ПРИКРИТИ ТРЕБА
Не прикривайте безвілля свого характеру… гуманізмом.
Я? НІ!
Хто сказав, що логіка і рація — рідні сестри?
А ВИ ПОБУДЬТЕ В ЇХНІЙ ШКУРІ!
Наші колеги, ставши начальниками, втрачають почуття міри: вони або підкреслено ввічливі, або підкреслено офіційні до нас.
ПРО АФОРИЗМИ
Афоризми — духовна їжа в тюбиках.
ІНОДІ Й МАЛЕНЬКА ЖІНОЧКА МАЄ РАЦІЮ
— Не все золото, що світиться, — сказала маленька жіночка, припудрюючи носик.
УМОВНІСТЬ
Порівнювати чистоту душі з білиною снігу досить ризиковано: надто багато сажі у повітрі.
СТАРА ІСТИНА
— Завжди проценти миліші, ніж капітал, — сказала бабуня, цілуючи внучку.
ДІЙСНО, ЩЕ ЦЬОГО БРАКУВАЛО!
«Егоїзм! Егоїзм!» Ще бракувало, щоб ми самі собі перестали подобатися.
УВАГА, ЖІНКИ!
І останній найважчий екзамен: з гідністю вийти назустріч старості.
РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО
Найбільше бракує нам наших покійних батьків тому, що не стало дзеркала, в якому так рельєфно відбивалася наша радість.
А ДЕ ПОДРУГИ НАРЕЧЕНОЇ?
Невродливі мали б куди більше шансів вийти заміж, якби їхні наречені не мали друзів.
ПРО СПРАВЕДЛИВІСТЬ
Де ж справедливість? Наші нащадки будуть животи надривати над нашим бюрократизмом, а ми — так страждаємо від нього.
ОДНАКОВО НЕ ДІЙШЛО Б
Коли б наші чоловіки частіше заглядали в дзеркало, до них дійшло б нарешті, що старіють не тільки їхні жінки.
ТАК ЙОМУ Й ТРЕБА
— Мій дім — моя фортеця, — сказала жінка, тріснувши дверима перед носом п'яного чоловіка.
ДОЗИ ПОВЧАННЯ
Повчання — наче ліки: в поміркованих дозах допомагає, в надмірних — може привести до отруєння.
ПРАКТИЧНА
— Ой господи, така витрата часу і лише кілька мізерних рибин.
— А ти звикла приємність оцінювати на кілограми?
ЧОМУ — ЦИНІК?
— Для мене мірилом цивілізації даної місцевості є гігієнічний стан публічної вбиральні, — сказав цинік.
МАЄШ РАЦІЮ, ХЛОПЧЕ!
— Не досить, — жалівся початківець, — що у нас немає ні літературного досвіду, ні життєвої практики, ще й рукописів наших друкувати не хочуть!
МІРКУВАННЯ СТАРОГО
Присягатися на вічність у коханні не чесно хоч би тому, що ручаємося за речі, які не залежать від нас.
СУМНЕ
По своїй смерті наші близькі можуть обійтися без нашої любові.
ТА БА!
Треба нам, письменникам, творити так, щоб і недруги вивчали нашу мову, аби читати нас в оригіналі.
ДИВИ, ДИВИ, І ЩАСТЮ ПОТРІБНА КРИХІТКА РОЗУМУ!
Скільки людського щастя розбилося у друзки тільки від того, що одне з двох своєчасно не вимовило слівця «пробач».
ПРИДУМАЮТЬ
Деякі люди оправдують свою нікчемність «культом особи». Цікаво, яким фіговим листком прикриватимуть вони тепер свої підленькі душі?
