Читать «Руфін і Прісцілла» онлайн - страница 19
Леся Українка
Руфін
Я не хотів зовсім сього сказати.
Круста
Я знаю, знаю! Звісно! Я жартую!
Адже ми друзі, приятелі здавна.
Люцій
Сього вже я ніяк не сподівався.
Круста
Як, власне, треба сеє розуміти?
Люцій
Не звик я пояснення додавати
до власних слів, тож розумій, як хочеш.
Руфін
Але ж, кохані гості, призволяйтесь!
Ось тут вино… Ну, та й господар з мене!
Ох, тая слабість! От уже не в пору!..
Приймайтеся самі, шановні гості.
Круста
Держіть фіали!
Люцій
Я не п’ю, спасибі.
Невідомий
Ні я!
Фортунат
Ні я!
[Нартал]
Ні я!
Круста
От чудасія!
Уперше бачу стільки непитущих!
Ні, друзі, не гордуйте сим вином,
тож при беседі випити годиться.
Се, чув я, так у християн ведеться
балакати насухо! Але й тії
хоч людську кров, та п’ють-таки часами.
Руфін
Ну, знаєш, се вже вигадки запевне
і чудно вірити в таке.
Круста
Чому ж?
Всі кажуть, що ніколи християни
на бенкеті вина не п’ють, ні співів,
ні оргій не заводять, поки крові
з дитини вбитої не покуштують.
До того часу всі сидять, як мертві,
а потім співи, й крик, і пиятика
здіймається у них і щось такеє
там чиниться на оргіях, що, кажуть,
найгіршим з нас було б навдивовижу.
З братами сестри, матері з синами,
з батьками дочки любощі заводять.
Нартал
Та се ж брехня!
Круста
А ти ж се звідки знаєш?
Руфін
Вже кожен, хто читає хоч би Цельза,
не може вірити сим поговорам,
таж Цельз відомий ворог християнству,
а й він доводить, що сьому неправда.
Круста
Ет, що там Цельз! Такий собі філософ,
письмак, далекий від живого світу,
та відки має поведінки знати
такого мотлоху, як християни?
Нартал
Ти кажеш, мотлоху?
Круста
Та певна річ!
Римлянин же порядний не пристане
до секти бузувірної, що богом
собі осла назвала?
Нартал
Що ти мелеш?!
Круста
Та се ж відомо всім, що християни
осла почитують як бога.
Урбан
Брешеш!
Круста
Руфіне, що се значить?
Руфін
На богів,
прошу вас, друзі, тихше. Я не можу…
Такий страшенний біль…
Се ти, Прісцілло?
Нарешті! Де той лікар? От ти знову
якусь ворожку привела…
Прісцілла
Руфіне!
Руфін
Не говори, я знаю. От і Круста
недарма про жінок так говорив,
коли прийшов, зустрівшися з тобою.
Тепер я згоджуюсь з тобою, Крусто!
Прісцілла
Тут Круста?
Круста
Я, здається, не Медуза,
а господиня наче скам’яніла,
угледівши мене.
Прісцілла
Ні, ні, я просто
втомилась… Вибачай… Я не гадала,
що тут гостей застану…