Читать «Руфін і Прісцілла» онлайн - страница 11
Леся Українка
Кай Летіцій
Де ж він?
Сервілія
Якби ж я знала!
Пане, пане!
Знайди мені, знайди мою дитину!
Служитиму тобі довіку, пане!
Я вільна жінка, та піду в рабині,
тобі служитиму!
Кай Летіцій
Се не до діла.
Ти хто така? Як звешся?
Сервілія
Я зовуся
Сервілія, мій чоловік Фастідій,
в легіонерах служить він тепера,
в Паннонії.
Життям своїм там важить
за цезаря… А тут… з його дитини
ті людоїди… будуть пити кров…
з’їдять мого синочка…
Кай Летіцій
Слухай, жінко!
Я ручуся тобі законом римським,
що син твій знайдеться, як він живий,
або ж за нього правна помста буде,
коли з ним сталось так, як ти боїшся.
Я зараз же піду розпорядити
вігілам та й усім центуріонам,
щоб пильнували християнських зборів
по цілім Римі.
Мушу йти додому,
щасливі зоставайте.
Йди за мною.
Руфін
Іди здоров!
Аецій Панса
Іди здоров!
Ну, що се
у вас тут в Римі діється? Страхіття!
Руфін
Та що ж там діється? Де не буває,
що трапиться дитині заблукатись?
Прісцілла
Авжеж, там, може, досі те хлоп’я
прийшло додому та й по мамі плаче.
Аецій Панса
А жінка ж ся казала: християни…
Прісцілла
То жінка темна, тату, і не знає
сама, що каже.
Аецій Панса
А почім ти знаєш,
які ті християни? Ти ж не знаєш!
Руфін
Там досі, татку, є тобі вечеря.
Аецій Панса
Та нам, старим, вечеряти не конче.
Мені б оце якби вже на спочивок.
Прісцілла
Ходи, ходи, татусю, там для тебе
давно постелено.
Руфін
А знаєш, люба,
мене таки не тішить ся пригода
з дитиною. Почнуться знов нагінки
за християнами.
Прісцілла
Що ж, воля божа,
ми мусим перебути сюю пробу
одважно й твердо, як годиться вірним.
Руфін
Прісцілло, раз ти вимовила слово,
якого я не смів промовить перший,
бо думав, — ти його не приймеш в душу.
Але я бачу, що й твоя душа
приступна ще земній тривозі людській.
«Не можу я такого допустити», —
се слово ти сказала, а не я,
подумай же тепер, чого коштує
не промовляти сього слова.
Прісцілла
Слухай,
і я б здолала заглушить се слово
на дні душі, якби я тільки знала,
що не за мене ти готов страждати,
але за те, що вище над людей.
Що б ти сказав, якби почув від мене
подібне слово в ті часи, як ти
збирався воювать за славу Риму?
Руфін
Сказав би, що не гідно се матрони,
дочки і жінки римських громадян.
Прісцілла
І не послухав би мене?
Руфін
Звичайне!
Прісцілла
Тепер скажи: що якби я була
уся у владі варвара лихого
і не було б для мене оборони,
як тільки смерть. Чи міг би ти сказати:
«Умри, Прісцілло, не давайсь на ганьбу»?
Руфін
Я міг би се.
Прісцілла
Тепер же погадай:
те, з
мені дорожче і від слави Риму,
і від моєї цноти.
Руфін
Й від Руфіна?
Прісцілла
Руфіне, ще ж сього ніхто не ставив
на пробу.
Руфін
Але стане незабаром,
як викриють тебе.
Прісцілла
Могла б я й вмерти,
ти мусив би й ту втрату пережити.
Руфін
Чи пережив би, се ще невідомо.
Прісцілла