Читать «Я, «Побєда» і Берлін» онлайн - страница 106

Чуєш біль

Чуття в мене є, що життя нема, Нема для мене прав, Коли буде кінець... І знов хтось ходить, як туман, Не мовить ані слів, Іде до своїх снів. Я пробую йти по хиткій землі і пізнавати їх. Рахуй, що то не гріх... О-о-о! о-о-о! чуєш біль. Чуєш біль... Знов дивну постать я зустрів, Настрашився себе, Втікав, не знаю де. З вогню хтось виник, потім зник. Лишилася стіна. І я вкотре вже сам... О-о-о! о-о-о! чуєш біль, Чуєш біль, чуєш біль... Знову гіркий і сірий Бачив я сон. Листя кудись летіло В дивний полон. Поїзд тяжкий і темний Став, як стіна. Біг я і тратив сили, Чув, де вона. Тягнеться сива днина, Хочу втекти... Але стіна єдина Не дасть пройти. Тихо десь ангел грає Моїх пісень. Я вже не дочекаюсь, Щоб кінчився день. Може, її побачу — Сил вже нема. Поїзд тяжкий і сірий Став, як стіна... О-о-о! о-о-о! чуєш біль, Чи ти чуєш біль, чи ти чуєш біль? О-о-о! о-о-о! чуєш біль, Чи ти чуєш біль, чи ти чуєш біль? О-о-о! о-о-о! чи ти чуєш біль. Чи ти чуєш біль, чи ти чуєш біль?

Щось зимно

Хмари лізли на небо, всі чекали на дощ, Було зимно на морі, 20 років був дощ. А двоє десь пили слину, слина — то як вино, І п'яне серце не чує, що готується зло. Злий був дощ — він не міг побувати в вогні, Він лизав її тіло і гасив його сни. Скоро попіл залишився, де був щойно вогонь, Не загориться вже ніколи мокре і гірке. Мені снилися над рано два різні голоси, А я тікаю і не знаю, від кого і куди. Я біжу і всьо кидаю — то є таке кіно, Його зняв Зайковський і не знає, де воно. Там, за рогом, продавали поламаний насос. Вітер тіней дув — мені не повезло. Але то всьо не до речі я розказую вам, Від початку мова була про шерше ля фам. А я не спав, лежав і думав, і болить голова, Я по вулиці не ходжу, бо вулиці нема. Я не міг сидіти вдома і тріпав хідники, І каву вже не вару, бо мокрі сірники. Ламаю собі руки, ламаю собі ноги, Я дурію з РМ Dawn, скоро буду мати роги. Я не ходжу по неділях, на кухні чути газ, Я маю час... Задзвонив десь телефон, я не чув, я ще спав, Коли ви вже викривляли мої тихі слова. Та не залізе сюда хробак злої брехні. Ваші злі язики-писки десь далеко мені. Менше з тим я маю всередині дикий вогонь, Треба хтіти, я тобі дам половину його. Треба тільки важати, щоб не скисло вино, Ще на нас прийде час розливати його. А В С D E F щось зимно... То лід горів, а тепер не горить. То лід горів, зимна кров тільки в риб. То лід горів, тільки в риб зимна кров, А тепло не любить льоду, тільки лід любить тепло...