Читать «Серце Всесвіту» онлайн - страница 68

І в ту ж мить владні імпульси чужої думки вдерлися до психіки Рі-о, не даючи часу для роздумів, почали промацувати її глибини. Учитель надсвідомістю збагнув підступний прийом Великої Трійки, надзвичайним напруженням волі відновив утрачений спокій. Тепер таємні закутки мозку були закриті для інших Тайя непереможного запоною волі. Недаремно Рі-о багато спіралей підряд вивчав у своїй гірській схованці древню мудрість Ло-ла.

А думка невидимих Тайя-Богів шаленіла, загрожувала, питала:

— Хто світильник істини на Та-іні?

— Вищі Сфери! — не задумуючись, відповів Рі-о.

— Чию волю вони творять на планеті?

— Вищого Духа!

— Чи маєш ти сумніви в цьому?

— Ні!

Довго тривав страшний іспит. Вихори думок неймовірної сили гнітили розум Рі-о, терзали його, мучили. Але старий Учитель витерпів усе.

Йому здавалося, що минула вічність. Вічність, сповнена мукою і нестерпним чеканням. Та коли вона відійшла в небуття, наступило нечуване блаженство. Потоки ворожої, підступної думки розвіялися, одступили. Свідомість відчула свободу, вона могла відпочити…

Ніжне рожеве проміння заповнило залу. Воно було приємним для зору, заспокійливим для душі. А назустріч Рі-о линули над голубою підлогою три величні постаті, одягнені в барвисті шати, їх обличчя були суворі, погляд холодний, рухи плавні, стримані.

«Велика Трійка», — збагнув Рі-о.

Постаті наблизилися, зупинилися. Учитель спокійно і зацікавлено дивився їм в очі, ждав. Прихований подив, ніби небажане передчуття, виник десь в душі. Він готувався побачити розумні, прекрасні лиця, осяяні світлом істини, а зустрів щось зовсім протилежне…

Рі-о відзначив усе, до дрібниць. І відсутність натхнення, що вінчає чола людей науки, і жорстокий погляд, і хтиві тонкі вуста у всіх трьох, звичні, напевне, до грубих утіх. Вони були різні за віком, навіть відрізнялися зафарбленням шкіри, кольором очей, але щось наклало на них спільну печать, і це робило обличчя Тайя-Богів одноманітними. Що це було — Рі-о ще не міг збагнути…

Середній з Великої Трійки — товстий, поважний — усміхнувся приязно, привітно доторкнувся до чола Рі-о.

— Ми вітаємо тебе з посвятою, Рі-о. Тепер ти наш брат по духу. Я Умт — Ча Великої Трійки.

— Я Сут.

— Я Ба-ір.

Ріо відповів їм жестом дружби. Умг потиснув його руку, одверто засміявся.

— У нас тут без умовностей. Ми — Тайя-Бо-ги лише для нижчих. Між собою ми — володарі чистої Істини.

— Я щасливий, — відповів Рі-о. — Я давно мрію про неї…

— Тоді прямуй за нами. Вищі Сфери зібралися в Храмі Космічної Насолоди. Ждуть тебе. Сьогодні подорож по шляху Вищого Блаженства.

Умт і його помічники рушили в глибину приміщення. Рі-о поплив за ними. їх супроводжували хвилі заколисуючої музики, потоки розмаїтого проміння.

Коридори вели все нижче і нижче. Світло потроху затухало, якась прозора пітьма оточувала Рі-о. Вона заспокоювала, готувала до незвичайного.