Читать «Смок і Малий» онлайн - страница 116
Джек Лондон
ПРИБУТОК ТА ВИДАТОК
За 4874 наділи по 10 доларів — 48 740 дол. — ц.
Дуайтові Сандерсону за виселок Тру-ля-ля — 10 000 «»
Витрати на динаміт, свердла, коловорот, внесок інспектору тощо — 1000 «»
Центральному шпиталю Доусона — 37740 «»
Разом — 48740 дол. — ц.
Від Біла Солтмена за 100 наділів по 50 доларів — 5000 «»
Від Чарлі Скаженого за 400 наділів по 50 доларів — 20000 «»
Білу Солтмену за добровільну організацію походу на Тру-ля-ля — 3000 «»
Центральному шпиталю Доусона — 5 000 «»
Смокові Беллю та Джеку Малому — яk компенсація за проляж яєць і на відшкодування морального збитку — 17 000 «»
Разом — 25000 дол. — ц.
ТАЄМНИЦЯ ЖІНОЧОГО СЕРЦЯ
І
— Щось ти не дуже квапишся з одруженням, — провадив розмову Малий.
Смок нічого не відповів. Він сидів на хутрах і оглядав лапи собаці, що гарчав, лежачи коло нього в снігу. Малий сушив над вогнем почеплені на палицю мокасини й уважно розглядав свого товариша.
— Подивись, яке мінливе сьогодні північне сяйво, — показав він на обрій. — Ач, як грає! Наче та спідниця в естрадної танцюристки. Я давно помітив, що навіть найкраща жінка легковажна, якщо не дурна. І всі вони з котячого поріддя, всі — від найменшої до найбільшої, від найвродливішої до найнезугарнішої. А коли вже яка причепиться до чоловіка, то ще дужче, як той лев або гієна.
Далі йому не вистачило слів. Смок ударив собаку, що намагався схопити його зубами за руку, і мовчки оглядав далі понівечені лапи.
— Так, — казав знову Малий, — я теж міг би одружитися, коли б захотів. А може, навіть, давно вже був би жонатим, якби щоразу не давав ходу. Смоку, знаєш, що рятувало мене? Добрий нюх та швидкі ноги. Хотів би я побачити ту спідницю, яка б наздогнала мене!
Смок відпустив собаку і теж підсунув до вогню свої мокасини.
— Завтра треба буде нам пошити й собакам мокасини, — промимрив він. — Ці тоненькі крижинки калічать їм ноги.
— Треба негайно їхати далі, — зауважив Малий. — Адже не вистачить їжі на зворотний шлях. Якщо ми не натрапимо на слід оленів або не здибаєм отих білих індійців, то скоро поїмо й собак разом з покаліченими лапами. А чи хто бачив коли тих білих індійців? Все це брехня. Бо як же може індієць бути білим? Це ж те саме, що білий негр. Смоку, ми повинні рушити вдосвіта. Вся країна наче завмерла, дичини нема. За цілий тиждень ми не бачили навіть заячих слідів. Треба вибратися звідси якнайхутчіш, бо загинем.