Читать «Балтазар прибуває в понеділок» онлайн - страница 40

— Товаришу полковник, якщо ми не знаємо Балтазара, — а тому не зможемо впізнати його, коли він приїде, — нам залишається лише впізнати Гаспара.

— Він хоче сказати, — Лжесіміонеску, — вважав своїм обов’язком пояснити Дуку. — Ви знаєте його звичку давати імена й прізвища.

— Товаришу полковник, я не знаю, чи завжди я в доброму гуморі, та цього разу, здається, влучив у ціль. Якщо нам доведеться мати справу з цим волхвом Балтазаром і якщо ми не знаємо справжнього імені того, що видавав себе за Сіміонеску, чому б не дати йому імені волхва, тобто Гаспара. І хто знає, може, є ще й третій волхв — Мельхіор?

— Назви його й Гаспаром, якщо це тобі до вподоби! Та скажи, будь ласка, що з тим Гаспаром?

— Товаришу полковник, з усього видно, що Гаспар не плоєштянин. Він звідси, з Бухареста.

— Це припущення? — спитав полковник.

— Трохи більше, ніж припущення. Я поясню. Після того, як із телефонної розмови з Монте-Карло я дізнався, що якийсь Балтазар повинен прибути до нас у понеділок, я спитав сам себе: «А хто ж у понеділок зустріне Балтазара?» І тому, що питання мені здалося каверзним…

— Як це так, каверзним? — перервав його Дуку.

— Так, каверзним. Через те, що на початку розслідування було приречене залишитися без відповіді. А тому, що це питання здалося мені занадто каверзним, я подумав, що, може, тому, хто видавав себе за Сіміонеску, дуже не повезло і хтось із сусідів випадково побачив його, коли він заходив чи виходив із квартири подружжя Сіміонеску. І повинен вам сказати, що, на наше щастя, є свідок.

— Це вже дає хоч якийсь шанс, — кинув Дуку.

Богдан не відповів. Вийняв з нагрудної кишені згорнутий аркуш паперу, розгорнув його і поклав на письмовий стіл перед полковником.

— Будь ласка, перед вами заява свідка Денешана Петру, інженера за професією.

Полковник Рареш, у якого далекозорість ще тільки починалася, трохи відсунув папір до потрібної віддалі і уважно почав читати таке:

"У понеділок, 14 червня цього року, близько 21 години, я повернувся додому з міста. Хочу зразу ж уточнити, що мешкаю в одному парадному і на одній площадці сходів з сім’єю Сіміонеску (я займаю дев'яту квартиру, а вони — десяту). Коли я відмикав французький замок моєї квартири, відчинилися двері у сусідів, І я побачив чоловіка, що вийшов звідти. У мене було враження, що, побачивши мене, він здригнувся, і тоді я одразу запідозрив щось недобре. Та підозра розвіялася, коли вія замість того, щоб хряпнути дверима, як, здається, хотів це зробити, просунув голову в двері й дуже природно гукнув: «Ще раз на добраніч і цілую ручки». Я зайшов у квартиру і тому, що цілий день вікна були зачинені, то перше, що я зробив, — відчинив їх. Я встиг побачити того чоловіка, коли він сідав у машину, яка, як це не дивно, стояла навпроти іншого парадного. Машина — "фіат-1300». Номер точно був бухарестський, та я його не запам’ятав. Номер з чотирьох цифр, якщо не помиляюсь, і, здається, серед тих цифр були одна п’ятірка й одна семірка.