Читать «Дві хвилини правди» онлайн - страница 48
Ирен Витальевна Роздобудько
- Ой, я категорично проти цього. Це неестетичне видовище. Я б ніколи не згодилася!
- Дурниця! Я стояла у палаті і билася головою об стіну, але цього не пам’ятаю…
- Ну от чому немає пристойних журналів для чоловіків?…
- Чоловіки взагалі менше читають…
- Маврикій - оце щось! Я там таке нічне життя відкрила…
- Маврикій?
- … це не острів, це - країна!
- …а я у вівсянку додаю сухофрукти, можна - цукати…
- Перетираєш варену моркву з цукром…
- …ідея зробити пивницю у приміщенні старовинної гімназії… в тому є щось брутальне…
- …лікарі пішли собі, зробили мені укол і пішли бухати…
- Я не проти матріархату - більше б порядку було…
- А я не проти маріхуани! Ха-ха-ха!
- А ви чому мовчите?…
- Я пива взагалі не п’ю - воно подвоює калорії!
- А найголовніше, там місцеве населення просто шаленіє від наших дівок!
- …Парфе?
- …Це не парфе - це сорбет…
- Біле чи червоне?
- Я і вина не п’ю…
- А мій, коли я від’їжджала, дав мені ось це.
- Що це?
- «Ксенікал».
- А-а… Але ж у вас непогана фігура!
- Це тому, що я в джинсах…
- А ви чого мовчите?…
- Так от, там, на Маврікії, я бачила Джоні Деппа! Правда-правда! Так, як бачу вас зараз. Він та-а-ак поглянув…
- А ви чого мовчите?
- А про що «Останнє танго в Парижі»?
- Про секс…
- Та нічого там такого немає. Це - квіточки! У порівнянні з нинішнім кіно… - А ви чого мовчите?…
- Гемінгвей якось сказав, що жінки, гроші та амбіції заважають чоловікові досягти своїх висот! І я з ним цілком згоден… А ви чого мовчите?
- Ха-ха-ха!
- Мовчазна жінка виглядає загадковішою…
- А ви чого мовчите?
- А я проти будь-яких допінгів! Це псує молодь…
- …або… розумнішою. Вибачте…
- Ха-ха-ха…
- А якби тут була не пивниця, а м-м-м… скажімо, сауна - було б краще?!
- А ви чому мовчите?
- …Так, от. Лікарі пішли, бо якраз було 31 грудня. А я почала тупо битися головою об стіну…
- …
- А ви чому мовчите?
- Я Гемінгвея читав лише у дитинстві. Нині - час іншої літератури…
- …
- А ви чому…
Я не мовчу! Невже ви не чуєте, що я не мовчу?!
Гемінгвей сказав так: «Жінки, гроші й амбіції заважають чоловікові досягти своїх висот. Але відсутність цього - також!»
Еллі писав роман після фільму Бертолуччі. І роман, як на мене, вийшов невдалим, хоча побив рекорди продажів за два тижні. Книга - про секс. Фільм - про те, що любов може жити три дні. Решта - смерть або побут. А ці дві речі для любові майже однакові. Любов може існувати на межі смерті і побуту. І майже ніколи - у своєму первісному стані… Без слів…
- О! Кавун! Без кісток!
- Ну, це ж вам не село! Європа, блін!
- А ви коли-небудь спостерігали за виразом обличчя людини, що їсть кавун і випльовує насіння?
- Тобто?
- Ну, немає нічого тупішого за це видовище. От простежте в цю мить хоча б за собою!
- І що?
- Ха-ха-ха!
- Тоді зрозумієте, що я маю на увазі. Обличчя ніби застигає в безтямності, а з рота ніби саме по собі вистрибує насіння…
- Ха-ха-ха!
- Очі трохи вирячені, внутрішній погляд зосереджений на цьому процесі, губи - рурочкою…
- Ха-ха-ха!
- Так, так. І в цю мить людина ні про що не думає! Навіть якщо перед тим розв’язувала теорему Ньютона.
- Ха-ха-ха!
