Читать «Як ізраїльський тероризм і американська зрада спричинилися до атак 11 вересня» онлайн - страница 12

«Коли я бачив бен Ладена востаннє, він був усе ще вкрай засмучений ізраїльською різаниною, внаслідок якої загинуло 107 ліванських біженців, що рятувалися в притулку ООН у Кані в квітні 1996. Ізраїль стверджував, що це нібито була «помилка», ООН дивилася на це інакше, а президент Клінтон назвав те, що відбулося, «трагедією» — начебто це було просто стихійним лихом. Насправді ж, сказав бен Ладен, це було актом «міжнародного тероризму». Має бути справедливість, сказав він, і ізраїльські винуватці трагедії повинні бути покарані. Клінтон використовував майже точно ті ж самі слова щодо бен Ладена і його прихильників у серпні. Але глухий, як зазвичай, говорив із глухим» [24].

Більшість американців ніколи не побачать репортажу, подібного до того, що зробив Роберт Фіск щодо Кани. Щільні ізраїльські зашморги на американській пресі та на американському уряді успішно працюють для заборони поширення відомостей про історію ізраїльського терору проти палестинців. Тепер я хочу показати, що їм також удалося приховати й ізраїльські акти військового тероризму проти самих Сполучених Штатів Америки.

Ізраїльський тероризм проти Америки

У 1954 році ізраїльський уряд почав секретну терористичну операцію проти Сполучених Штатів, що мала назву «Сюзанна». Планувалося убивати американців і підривати американські установи в Єгипті. Задум полягав у тому, щоб залишати в місцях злочинів неправдиві докази того, що вчинили ці злодіяння єгиптяни, і тим самим змусити Америку виступити проти Єгипту на боці Ізраїлю. Єврейські бойовики знищили кіль* Закінчення. Початок у «Персоналі» №3 за 2007 р. Оригінал статті англійською — на сайті www.davidduke.comка поштових відділень, американських бібліотек у Каїрі й Олександрії. Однак, у процесі підготовки запланованого вибуху видовищного комплексу «Метро-Голдвін-Маєр», бомба ізраїльського терориста вибухнула передчасно. На щастя і для Єгипту, і для Америки змову було вчасно розкрито і припинено на ранній стадії.

Тоді завдяки тому, що єврейських агентів було захоплено, увесь світ дізнався про ізраїльську зраду, тож ізраїльський міністр оборони Пінхас Лавон був змушений піти у відставку. Згаданий епізод став відомий як справа Лавона. Сьогодні, однак, за єврейського домінування в американських засобах масової інформації і видавничих установах цю ізраїльську зраду вправно приховують від громадськості. Більшість американців просто нічого про неї не знає. Наприклад, лише коротку згадку про справу Лавона можна знайти в популярній енциклопедії Encarta, у статті про Бен Гуріона, яка написана просіоністом Бернардом Реїчем. Між іншим, цей приклад добре ілюструє типову для ЗМІ ситуацію. Коли американці гадають, що вони читають об'єктивну енциклопедичну статтю чи репортаж, вони найчастіше одержують перекручену інформацію, проштовхану завзятими сіоністами. Читаємо, що Бен Гуріон, повернувся до політики 1955 року, щоб замінити міністра оборони Пінхаса Лавона, який пішов у відставку після невдалої спроби завадити відносинам Єгипту й Заходу [25].