Читать «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» онлайн - страница 444
Ярослав Юрійович Тинченко
ЧИЖЕВСЬКИЙ Микола Павлович
(1.10.1891—?) — підполковник Армії УНР.
Останнє звання у російській армії — поручик. З 1919 р. — служив у 3-й Залізній дивізії Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу: командир 4-ї гарматної сотні 3-го кінного полку. У 1920–1921 рр — помічник коман дира 3-ї гарматної бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. У часник Другого Зимового походу. Подальша доля невідома.
В українській армії служив брат Миколи Чижевського — Григорій.
ЦДАВОУ. — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С. 26; Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002. — С. 250, 313.
ЧИСТОСЕРДІВ Андрій Іванович
(07.08.1891-?) — підполковник Армії УНР.
Походив зі священицької родини Рязанської губернії. Закінчив духовну семінарію, Харківський ветеринарний інститут, Чугуївське військове училище (01.04.1915). Служив у 86-му піхотному запасному полку, згодом — 44-му піхотному Камчатському полку, з яким брав участь у Першій світовій війні. 12.03.1916 р. був поранений. З 07.01.1917 р. — ад'ютант 659-го піхотного Буковинського полку.
З 19.02.1917 р. — штабс-капітан. 23.02.1918 р. був демобілізований з армії.
З 18.04.1918 р. — полковий ад'ютант 44-го піхотного Камчатського полку, що оголосив себе українським. З 18.01.1919 р. — ад'ютант оперативної частини штабу Володимир-Волинської оперативної групи Дієвої армії УНР. З 15.04.1919 р. — ад'ютант штабу 18-ї пішої Дієвої дивізії Дієвої армії УНР. З 22.08.1919 р. — помічник начальника оперативного відділу штабу Волинської групи, а з 02.11.1919 р. — т. в. о. начальника оперативного відділу штабу Волинської групи Дієвої армії УНР. У грудні 1919 р. був інтернований польською владою у Рівному. Навесні—влітку 1920 р. — старшина 1-го генерал-квартирмейстерства Генерального штабу Армії УНР. У подальшому служив у Старшинській сотні та штабі 2-ї Волинської дивізії Армії УНР.
У 1920—30-х рр. жив на еміграції на Волині, пізніше — у Франції.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 37. — С. 451; Героїчний бій під Чорним Островом. — Торонто. — 1961.
ЧМІЛЬ Борис Федорович
(1888—?) — полковник Армії УНР.
Народився у м. Чернігів. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
У 1918 р. — старшина для доручень начальника Окремої Запорізької дивізії Армії УНР, згодом — Армії Української Держави. Наприкінці 1918 р. — у січні 1919 р. — командир 35-го пішого Кременчуцького полку Дієвої армії УНР. Навесні 1919 р. — помічник командира Рибницького полку, сформованого з бессарабських повстанців (сотник). З 11.06.1919 р., після влиття полку до складу 9-го Стрілецького полку 3-ї дивізії Дієвої армії УНР, командир його 2-ю куреня. Восени 1919 р. — командир 9-го Стрілецького полку 3-ї Залізної дивізії Дієвої армії УНР. З 18.02.1920 р. — командир 1-го куреня 1-ї стрілецької дивізії Армії УНР (згодом 46-й курінь 6-ї Січової дивізії), який формувався у Бресті-Литовському. З 08.05.1920 р. — командир 19-го куреня 7-ї бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР. З 25.07.1920 р. — полковник.
