Читать «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» онлайн - страница 426

РГВИА. — Ф. 3265. — Оп. 1. — Д. 1. — С. 10–11; ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 1. — Спр. 85 — С 163.

ХІМЕНКО Гнат

(?—?) — повстанський отаман.

Останнє звання у російській армії — прапорщик.

У вересні 1917 р. — організатор Кінної гайдамацької сотні з вояків 188-го Карського полку російської армії на Кавказькому фронті — ум. Трапезунд. Станом на 18.01.1919 р. — командир Корсунського запасного полку Дієвої армії УНР. Спільно з отаманами Заболотним та Ангелом організував більшовицький заколот 24.01.1919 р. проти Директорії у Корсуні, Черкасах та Золотоноші. 31.01.1919 р. був взятий у полон вояками 1-го Республіканського полку ім. С. Петлюри під ст. Цвітково. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ — Ф. 1078. — Оп. 1. -Спр. 60. — С. 1–3; Биховський А. На Кавказько-Турецькому фронті. — Вінніпег. — 1968. — С. 101.

ХІМЧЕНКО Іван Микитович

(1890—?) — підполковник Армії УНР.

Народився у м. Ніжин. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

На службі в Дієвій армії УНР з 1919 р. Учасник Першого Зимового походу. Лицар Залізного Хреста. У 1920–1922 рр. — старшина 1-го збірного куреня 4-ї Сірої бригади 2-ї Волинської дивізії Армії УНР. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С. 7.

ХЛОПИЦЬКИЙ Цеслав Селіванович

(31.12.1858—?) — учасник українського військового руху 1917 р.

Поляк за походженням. Закінчив Київське піхотне юнкерське училище (1881), служив у 42-му піхотному Якутському полку. Закінчив Офіцерську стрілецьку школу. Станом на 01.01.1910 р. — підполковник 193-го піхотного резервного Ковельського полку (Брест-Литовський). З 1912 р. служив у 12-му Фінляндському стрілецькому полку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні. З 02.01.1915 р. — полковник.

У 1917 р. — начальник 2-ї Київської школи прапорщиків, яка у жовтні була українізована та перетворена на 1-шу Українську юнацьку школу ім. Б. Хмельницького. З початку листопада 1917 р. — начальник Української збірної школи прапорщиків. Подальша доля невідома.

Хлопицький Цеслав, фото 1916 року (з приватної колекції)

Євтимович В. Початки українського військового шкільництва в 1917–1918 р.//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1937. — Ч. 12. — С. 7—10; Список подполковникам на 1913. — СПб. — 1913. — С. 225.

ХОДНЄВ Микола Миколайович

(18.09.1867-?) — старшина Дієвої армії УНР.

Закінчив кадетський корпус, Миколаївське кавалерійське училище (1885). Служив у 7-му уланському Олівіопольському полку (Грубешів). Останнє звання у російській армії — полковник.

У 1919 р. — помічник командира 1-го запасного кінного полку Дієвої армії УНР та начальник кінних курсів при інспекторі кінноти Дієвої армії УНР (полковнику І. Омеляновичу-Павленку).

ЦДАВОУ. — Ф 1078. — Оп. 3. — Спр. 5. — С. 7; Список ротмистрам по старшинству на 01.10.1909. — СПб. — 1909. — С. 211.

ХОДОРОВИЧ Микола Олександрович

(06.12.1857—21.07.1936) — генеральний значковий Армії Української Держави.