Читать «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» онлайн - страница 422

ФІЛОНОВИЧ Василь Захарович

(15.01.1890-13.06.1987) — полковник Армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції).

Народився у м. Суми Харківської губернії. Закінчив 4-класне Сумське реальне училище, землемірні курси, межеві курси. Вступив на військову службу у вересні 1910 р. Під час Першої світової війни закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище. Останнє звання у російській армії — поручик.

01.11.1917 р. українізував 11 сотеньу складі 34-ї піхотної дивізії. З 10.03.1918 р. — помічник коменданта м. Суми. З 01.12.1918 р. — начальник оборони Сум та повіту. З 08.01.1919 р. — командир Окремого Сумського Січового куреня Дієвої армії УНР, який 15.01.1919 р. було влито до 4-го полку Січових стрільців Дієвої армії УНР. З 01.11.1919 р. — голова комісії по закупівлях за кордоном. 15.11.1919 р. залишив військову службу як інвалід.

Невдовзі був схоплений контррозвідкою Збройних Сил Півдня Росії та 01.12.1919 р. відправлений до Новоросійська. 01.01.1920 р. утік звідти до Грузії, де зголосився до української військової місії.

01.01.1921 р. виїхав до Болгарії, де став головою Української громади та військової організації «Січ». 3 09.01.1922 р. — інструктор української кооперації робітничих організацій у Болгарії. Восени 1922 р. прибув у розпорядження Армії УНР. За особистим рішенням С. Петлюри був підвищений до звання полковника.

З 1923 р. жив на еміграції у Чехо-Словаччині, працював інженером.

14—17.03.1939 р. входив до штабу Національної Оборони Карпатської України, потрапив до угорського полону. Після звільнення жив у Словаччині.

З 1951 р. перебував на еміграції в США. У 1973–1978 рр. — генерал-хорунжий, Військовий міністр уряду УНР в екзилі. Помер та похований у Чикаго.

Філонобич Василь, фото 20-х років (За Державність. — Варшава. — 1939. — Ч. 9)

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 652. — С. 75-зв. — 76; 81–82; Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 168. — С 106–107; Єфремів С Бої 14–15 березня 1939 року на Карпатській Україні//За Державність. — Торонто. — 1966. - № 11. — С 128–164; Некролог//Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк. — 1987. — Ч. 5/6. — С. 110–111

ФІЛОНЮК

(?—?) — командир полку Дієвої армії УНР. У російській армії — молодший офіцер. У січні-лютому 1919 р. — командир Білоцерківського резервного полку 1-ї резервової бригади Дієвої армії УНР. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 4587. — Оп. 1. — Спр. 11.

ФЛЕЙШЕР Віктор Борисович

(?—?) — старшина Дієвої армії УНР.

Народився у Санкт-Петербурзі. Станом на 01.01.1910 р. — капітан, перебував у розпорядженні начальника інженерного управління Київської військової округи. У 1917 р. — помічник керуючого позиційними роботами на Південно-Західному фронті. Останнє звання у російській армії — полковник.

З 01.09.1918 р. — старшина Головного інженерного управління Військового міністерства Української Держави, згодом — УНР. З 09.06.1919 р. — начальник управління касарень Головного інженерного управління УНР. Доля після жовтня 1919 р. невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр 37. — С 226–229.