Читать «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» онлайн - страница 421
Ярослав Юрійович Тинченко
З січня 1919 р. — командир 11-ї батареї 5- го гарматного полку Січових стрільців Дієвої армії УНР. У грудні 1919 р. був інтернований польською владою у Рівному. З 18.08.1920 р. — командир 16-го гарматного куреня 6-ї гарматної бригади 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР.
У 1920—30-х рр. жив на еміграції у Польщі. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С 104; Ф. 3172. — Оп 1. — Спр. 94. — С 11; Ф 3172. — Оп. 1. — Спр. 66. — С 27–28; Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців за Золоті Київські Ворота. — Нью-Йорк. — 1965; Золоті Ворога. Історія Січових стрільців. — Київ. — 1992; Чорний. До «Бса Сірих за Коростень» ген-хор. А. Пузицького в 2-му збірнику «За Державність»//За Державність — Каліш. — 1932. — № 3, Виправлення.
ФІГНЕР
(?—?) — командир полку Дієвої армії УНР.
У січні—березні 1919 р. — помічник командира та в. о. командира полку ім. В. Винниченка. Подальша доля невідома.
Вишнівський О. До історії Синіх і Залізних/УЗа Державність. — Варшава. — 1937. — Ч. 7. — С 74.
ФІЛАТЬЄВ Дмитро Володимирович
(03.09.1866-21.09.1932) — начальник корпусу Дієвої армії УНР.
Закінчив 2-й Московський кадетський корпус (1885), 3-тє військове Олександрівське училище (1887), Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом (1892). Учасник Російсько-японської війни. З 1912 р. — генерал-майор, екстраординарний професор Миколаївської академії Генерального штабу, діловод канцелярії Військового міністерства. З 1916 р. — помічник начальника канцелярії Військового міністра. З 1917 р. — генерал-лейтенант.
Навесні 1918 р. прибув в Україну. З 01.09.1918 р. перебував на обліку у т. зв. Київському центрі Добровольчої армії. У листопаді—грудні 1918 р. — начальник постачання Київського центру Добровольчої армії. Згодом перейшов на службу до військ Директорії. Запропонував свої послуги штабу військ Директорії, приховавши при цьому факт попередньої служби в Добровольчій армії. Був прийнятий на службу та призначений начальником 6-ї пішої дивізії військ Директорії на Півдні України. З 11.12.1918 р. — т. в. о. начальника 3-го Херсонського корпусу Дієвої армії УНР.
На початку січня 1919 р перейшов до формувань Добровольчої армії, що розташовувалися в Одесі. У березні 1919 р. залишив Одесу, незабаром виїхав до Парижа, а звідти — на Далекий Схід. З жовтня 1919 р. — у розпорядженні Ставки адмірала Колчака 3 05.11.1919 р. — помічник головнокомандувача Східного фронту у справі постачання. З 29.02.1920 р. — головний начальник постачання збройних сил Російської Східної окраїни, одночасно (з 30.04.1920 р. до 21.06.1920 р.) — голова комісії з закордонних закупівель у Харбіні.
З 1921 р. — білоемігрант, жив у Франції. Помер у м. Ніцца, похований на місцевому цвинтарі Кокад. Автор численних військово-теоретичних праць та спогадів.
Волков Е. В. Егоров Н. Д Купців И. В. Белые генералы Восточного фронта гражданской войны. — Москва. — Русский путь. — 2003. — С. 214–215.
