Читать «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» онлайн - страница 396
Ярослав Юрійович Тинченко
СУЛКОВСЬКИЙ Борис Йосипович
(30.04.1881-?) — полковник Армії УНР.
Народився у м. Кам'янець-Подільський. Закінчив Подільську духовну семінарію, Київське піхотне юнкерське училище (1901). Служив у 34-му піхотному Сєвському полку (Полтава), з яким брав участь у Російсько-японській війні. Був кілька разів поранений у праву руку. Закінчив Імператорську Миколаївську військову академію за 1-м розрядом (1913). Під час Першої світової війни обіймав посади старшого ад'ютанта штабу 2-го Сибірського корпусу, старшого ад'ютанта штабу 3-ї Сибірської стрілецької дивізії, штаб-офіцера для доручень штабу 2-го Сибірського корпусу.
У липні 1917 р. за власним бажанням перевівся на посаду начальника штабу 16-ї піхотної дивізії, яка мала українізуватися. З 29.11.1917 р. — начальник штабу 2-го Січовою Запорізького (6-го армійського) корпусу військ Центральної Ради. З 15.04.1918 р., після остаточної демобілізації корпусу, перебував на посаді начальника господарства валок і парків організаційного відділу Генерального штабу УНР, згодом — Української Держави. З 14.12.1918 р. — помічник 1-го генерал-квартирмейстерства штабу військ Директорії. З 05.01.1919 р. — начальник штабу Ударної групи Січових стрільців Дієвої армії УНР. З 01.02:1919 р. — начальник Північної групи Січових стрільців Дієвої армії УНР. З 01.03.1919 р. — начальник штабу корпусу Січових стрільців Дієвої армії УНР. У квітні—травні 1919 р. перебував під слідством, був виправданий судом. З 01.06.1919 р. — начальник розвідчого відділу штабу Дієвої армії УНР. У липні—вересні 1919 р. — булавний старшина для доручень штабу Головного Отамана. У квітні—липні 1920 р — начальник штабу 2-ї стрілецької (згодом — 3-ї Залізної) дивізії Армії УНР. З липня 1920 р. — начальник військово-історичної управи Головного управління Генеральною штабу УНР. З 03.11.1920 р. — начальник оперативного відділу Генерального штабу УНР.
У 1920-х рр. жив на еміграції у Польщі. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 87. — С. 4–8; Ф 1078. — Оп. 2. — Спр. 169. — С. 129, 151–152; Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 37, загальний список старшин Генштабу складений 21.11.1918. — С. 48-зв. — 49; Ф. 4061. — Оп. 1. — Спр. 1. — С 4–7; Список Генерального штаба на 1914. — СПб. — 1914. — С. 659; Сулковський Б. З історії формування 2-го Січового Запоріжського корпусу//Табор. — Варшава. — 1927. — Ч. 4. — С. 71–87; Золоті Ворота. Історія Січових стрільців. — Київ. — 1992; Пузицький А. Бої Сірих за Коростень//За Державність. — Каліш. — 1930. — № 2. — С. 96; Капустянський М. Похід українських армій на Київ — Одесу в 1919 році, Маланюк Є. Уривки зі спогадів. — Київ. — 2004. — С. 141, 142, 144.
СУМАРОКІВ Павло Федорович
(30.05.1893-19.05.1975) — поручик Армії УНР (підполковник в еміграції).
Закінчив Київське військове училище. Брав участь у Першій світовій війні, був нагороджений усіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою та відзнакою Святого Георгія IV ступеня з лавровою гілкою. Останнє звання у російській армії — поручик.
