Читать «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» онлайн - страница 395

Помер та похований у містечку Уширшки під Перемишлем (Польща).

ЦДАВОУ. -Ф. 1075. -Оп. 2. -Спр. 653. -С. 57–60; Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 98. — С. 13–14; Незабытые могилы. — Москва. — 2006. — Т. 6. — Кн. 2. — С. 199.

СТУПНИЦЬКИЙ («Гончаренко») Леонід Венедиктович

(29.05.1891-05.08.1944) — підполковник Армії УНР, генерал-хорунжий Української повстанської армії (посмертно).

Походив з селян Київської губернії. Закінчив 2-класне Сквирське міське училище. 20.11.1912 р. був мобілізований до 9-го уланського Бузького полку (м. Біла Церква). З 13.06.1914 р. — молодший унтер-офіцер. З 03.08.1914 р. — старший унтер-офіцер. У складі 9-го уланського Бузького полку виступив на фронт Першої світової війни. 17.03.1915 р. був нагороджений Георгіївським хрестом IV ступеня. 17.05.1915 р. був відряджений на навчання до школи прапорщиків Мінської військової округи. З 02.07.1915 р. навчався у 1-й Київській школі прапорщиків. 30.09.1915 р. був підвищений до звання прапорщика. Після закінченні школи служив у 8-му та 12-му (з 29.11.1915 р.) запасних батальйонах. Станом на 14.08.1916 р. — т. в. о. командира 14-ї роти.

У 1920–1921 рр. — помічник командира 4-го Київського кінного полку 4-ї Київської дивізії Армії УНР. Учасник Другого Зимового походу 04–19.11.1921 р., командир окремого кінного загону групи Ю. Тютюнника.

З 1922 р. жив у Острозі, працював агрономом на Бабинському цукровому заводі.

У 1939 р, після окупації радянською армією частини території Польщі, був заарештований НКВС. До 1941 р. перебував під слідством у Брестській в'язниці, звідки був визволений німцями.

Сшупницький Леонід, фото 1921 року (ЦДЛВОУ)

У липні—серпні 1941 р. очолював підстаршинський вишкіл «Холодний Яр» у Рівному, створений революційним крилом ОУН (Бандери) для формування української армії. Однак незабаром вишкіл був ліквідований німецькою окупаційною владою і А. Ступницький перейшов на господарчу роботу.

У березні 1943 р. приєднався до Української повстанської армії. З липня 1943 р. — начальник штабу Української повстанської армії, мав псевдонім «Гончаренко». Одночасно викладав тактику у старшинській школі УПА «Дружинники». Керував бойовими операціями проти німців. Героїчно загинув у бою проти частин НКВС біля села Дермань — застрелився у криївці, не бажаючи потрапити у полон. 27.04.1945 р. рішенням Української Головної Визвольної Ради був посмертно підвищений до рангу генерал-хорунжого УПА.

РГВИА. — Ф. 409. — Оп. 1. - п/с 77-010; Отмарштейн Ю. До історії повстанчого рейду ген. хор Ю. Тютюнника у листопаді 1921 р.//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1930. — Ч. 6. — С. 12–20; Петренко. Листопадовий рейд 1921 р.//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1934. — Ч. 6. — С. 6–8; Шпілінський О. Базар//За Державність. — Каліш — 1932. — Ч. 3. — С. 108–134; Ремболович І. Рейд 1921 року//За Державність. — Каліш. — 1932. — Ч. 3. — С. 156–171; Ступницький Ю. Спогади про пережите. — Київ — Торонто — 2000; Вовк О. Останній генерал УПА. до біографії Василя Кука//3 архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — Київ. — 2003. — Ч. 1. — С. 254.