Читать «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» онлайн - страница 384

ЦДАВОУ — ф 1075 — Оп. 1. — Спр. 87. — С. 9–12; Оп. 2 — Спр. 37. — С. 444; Спр. 653. — С. 93-а; Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 169. — С. 76–84, 129; Герчанівський Д. Вигнати окупанта. — Мюнхен. — 1963. — С. 42.

СНІГОВСЬКИЙ Сергій Валеріанович

(?—?) — старшина Дієвої армії УНР.

Останнє звання у російській армії — підполковник.

З 22.06.1918 р. — 2-й помічник начальника відділу Головної шкільної управи Військового міністерства Української Держави. Влітку 1919 р. був мобілізований Літинським повітовим військовим начальником до Дієвої армії УНР. З 19.09.1919 р. перебував у резерві Головного артилерійського управління Військового міністерства УНР. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 37. — С. 231–232.

СНІГУРОВСЬКИЙ Павло Іванович

(25.06.1881 — після 1933) — старшина Дієвої армії УНР.

Народився у Києві, в родині військового. Закінчив Володимирський Київський кадетський корпус, 1-ше військове Павлівське училище (1902), вийшов підпоручиком до 5-го саперного батальйону (Київ). Закінчив Офіцерську електротехнічну школу (1911), працював начальником станції 4-ї іскрової роти (Київ). З 1915 р. — помічник командира 4-го іскрового дивізіону, розгорнутого з 4-ї іскрової роти. З серпня 1917 р. — підполковник.

У 1918 р. служив в електротехнічному відділі Головного інженерного управління Військового міністерства Української Держави. З 10.02.1919 р. — начальник мінно-підривної частини Головного інженерного управління Військового міністерства УНР.

У жовтні 1919 р. дезертирував, повернувся у зайнятий білими Київ та з родиною виїхав до Одеси. У лютому 1920 р. залишився у зайнятій червоними Одесі.

Восени 1920 р. був мобілізований до РСЧА, працював в інженерному управлінні Київської військової округи. З 1921 р. — викладач Київської інженерної школи (згодом переформована на 4-ту Київську школу зв'язку ім. М. Калініна). 26.12.1930 р. був заарештований у справі «Весна» (т. зв. контрреволюційна змова колишніх офіцерів) і 22/23.06.1931 р. був засуджений до 5 років виправно-трудових робіт. Подальша доля невідома.

Снігуровський Павло, фото 1930 року (з приватної колекції)

ДАСБУ. -Ф. 6. — Спр. 67093. -Т. 776, архівно-слідча справа Снігуровського П. І.; ЦДАВОУ — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 37. — С. 226–229.

СОБІЩАНСЬКИЙ Микола Миколайович

(21.08.1872—?) — командир полку Дієвої армії УНР.

Походив з дворян Чернігівської губернії. Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище (1895). Станом на 01.01.1910 р. — штабс-капітан 121-го піхотного Пензенського полку (Харків). Останнє звання у російській армії — підполковник.

У 1918–1919 рр. — помічник командира та в. о. командира 39-го пішого Харківського полку Армії Української Держави, згодом — Дієвої армії УНР. 17.03.1919 р. був переведений до складу 6-го запасного полісу Дієвої армії УНР. 14.04.1919 р. перевівся до 1-го Тульського полку Окремої Російської Тульської бригади Дієвої армії УНР.