Читать «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» онлайн - страница 382
Ярослав Юрійович Тинченко
З 1945 р. — на еміграції у Західній Німеччині, один із ініціаторів створення Спілки українських вояків. З 1950 р. — у США. Помер у м. Мінеаполісі.
Смовський К. Гайдамацький Кіш Слобідської України та його артилерія в 1917–1918 році//За Державність. — Каліш — 1935. — Ч. 5. — С. 137–157; Смовський К Окремий Чорноморський Кіш//За Державність. — Варшава — 1938. — Ч. 8. — С. 99–118; Смовський К Виправлення та доповнення//За Державність. — Варшава — 1938. — Ч 8. — С. 242–248; Смовський К. Виправлення та доповнення//За Державність. — Каліш. — 1932. — Ч. 3. — С. 272; Смовський К. Катинь і інші осередки/Український Комбатант. — На Чужині. — 1956. — Ч. 4. — С. 15–19; Смовський К. «Чорному Запорожцеві»// Вісті братства бувших вояків 1 УД УНА. — Мюнхен. — 1959. — Ч. 94. — С 171–172; Ч. 95. — С. 196–199; Марущенко-Богдановський А. Матеріали до історії 1-го кінного Лубенського імени запорожського полковника М. Залізняка полку//За Державність. — Каліш. — 1935. — Ч. 5. — С. 209–226; 1936. — Ч. 6. — С 193–228; 1937. — Ч. 7. — С 213–225; 1938. — Ч. 8. — С 177–214; Ч. 9. — С 206–225; ЦДАВОУ — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 557. — С 109, 202; Спр. 653. — С 141; Ф 1078. — Оп. 1. — Спр. 96. — С. 28; Вісті братства колишніх вояків 1 УД УНА. — Мюнхен. — 1960. — Ч. 98. — С. 63.
СМОЛІЄВСЬКИЙ
(?—?) — начальник дивізії Дієвої армії УНР.
З 09.01.1919 р. до 16.01.1919 р. — начальник 20-ї пішої Дієвої дивізії Дієвої армії УНР.
ЦДАВОУ. — Ф. 4587. — Оп. 1. — Спр. 1. — С. 4–5.
СМОЛЯР
(?—?) — командир полку Дієвої армії УНР.
Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
З січня 1919 р. — помічник командира 4-го гарматного полку Січових стрільців Дієвої армії УНР. Станом на 16.08.1919 р. — командир 8-го гарматного полку 3-ї Залізної дивізії Дієвої армії УНР.
Восени 1919 р. перейшов на бік Збройних Сил Півдня Росії. Подальша доля невідома.
Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців за Золоті Київські Ворота. — Нью-Йорк. — 1965.
СМОРОДСЬКИЙ Петро Володимирович
(05.07.1891 — після 1977) — адміністративний полковник Армії УНР.
Закінчив інженерно-механічну школу. У 1914–1917 рр. — завідувач технічної частини Київської авіаційно-автомобільної майстерні, колезький секретар.
З 12.05.1918 р. — урядовець 1-го рангу загального відділу Військового міністерства Української Держави. З 01.08.1918 р та у 1919 р. — на посаді головного військового журналіста Військового міністерства Української Держави, згодом — УНР. Станом на 04.081920 р. — начальник загальної частини Головної мобілізаційно-персональної управи Військового міністерства УНР. Станом на 18.061921 р. — начальник канцелярії Військового міністерства УНР.
З 1920-х рр. — на еміграції. Закінчив Лісову школу у Варшаві та відділ агрономії Вищого технічного інституту у Парижі. Працював інженером-агрономом у Сарненському повіті.
