Читать «Твори. Том 1» онлайн - страница 450
Гі де Мопассан
І коли Христіана узнавала якусь відому рисочку, якусь чарівну хвилюючу дрібничку з тих, від яких серце несподівано починає битися дужче і на які Поль був такий щедрий, кохаючи її, у неї щоразу виривався слабкий болісний вигук: «Ах!»
Здивована цими дивними вигуками, пані Онора ще завзятіше запевняла її:
— А так, пані. Саме так воно й було, як я кажу, достеменно так. Я ніколи не бачила такого закоханого чоловіка.
— А вірші він їй читав?
— Авжеж, пані, ще й які гарні.
Обидві замовкли, чути було тільки, як у сусідній кімнаті, заколисуючи дитину, тихо й монотонно співає годувальниця.
В коридорі почулася чиясь хода. То Ма-Русель і Латон прийшли провідати хвору. Обидва відзначили, що вона схвильована, що стан у неї гірший, ніж був учора.
Як тільки вони пішли, Андермат відчинив двері і сказав з порога:
— Доктор Блек хоче тебе бачити. Можна?
Підвівшись на ліжку, Христіана скрикнула:
— Ні… ні… я не хочу… Ні!..
Здивований Вільям підійшов до неї:
— Але ж послухай… Треба було б… Ми так зобов’язані йому… Ти повинна…
Вона мов збожеволіла, очі в неї широко розплющились, губи тремтіли. Різким, пронизливим голосом, який, певно, було чути аж надворі, вона крикнула:
— Ні… ні… ніколи!.. Хай ніколи не приходить… Чуєш?., ніколи!
А потім, уже не розуміючи, що говорить, показала рукою на пані Онора, яка стояла посеред кімнати:
— І її теж… прожени її!., я не хочу бачити її… прожени!..
Тоді він кинувся до дружини, обняв її, поцілував у чоло.
— Заспокойся, Христіано, заспокойся, маленька… Що з тобою?.. Ну заспокойся ж!
Вона не могла більше говорити. Сльози бризнули їй з очей.
— Хай усі вийдуть, — сказала. — Ти сам побудь зо мною.
Він підбіг, схвильований, до дружини лікаря і обережно вивів її з кімнати.
— Залиште нас на хвилину, будь ласка, — мовив. — Це у неї пропасниця, молочна пропасниця. Я її заспокою. І зараз вийду до вас.
Коли він повернувся до ліжка, Христіана лежала і геть знеможена тихо плакала. І тоді й він уперше в житті заплакав.
Уночі в неї справді почалась молочна пропасниця і маячіння.
Кілька годин вона була страшенно збуджена, а тоді раптом почала говорити.
Маркіз і Андермат, які вирішили не відходити від неї і сиділи, граючи в карти, подумали, що вона кличе їх, і підійшли до ліжка.
Христіана не бачила, чи, може, не пізнавала їх. Лежала бліда на білій подушці, біляве волосся розсипалось по плечах, ясні сині очі втупилися в невідомий, таємничий і примарний світ, у якому живуть божевільні.