Читать «Оповіданняі - Збірка» онлайн - страница 8

Клей вийшов. Холмс провів його поглядом і цмокнув язиком:

— От негідник! Пожалів триста фунтів!

— Ет, не побивайтеся! Адже триста фунтів усе-таки маємо!

— Воно так, але груба риба, як оця, трапляється не щодня. А знаєте, треба провчити його за скнарість. Триста фунтів мусять дістатися нам.

Я простяг руку до Холмса, що палав благородним гнівом:

— До речі, мало не забув. Не хочете поділитися?

— Поділитися? Справді, адже треба, щоб ви мовчали. На жаль, багато не можу запропонувати… — Холмс простягнув мені сто фунтів.

Через кілька днів я знову завітав до Холмса.

— А-а, Уотсон! Я саме збираюсь іти. Неабияка дичина, скажу я вам!

— Я просто гублюся, Холмсе! І на кого ви полюєте цього разу?

— Той самий Клей, зубожілий аристократ, що пошкодував три сотні. Я цього не подарую!

— Не заздрю йому!

— Не слід співчувати злу. Коли такому, як він, потрапляють до рук гроші, іншим їх уже не бачити. Вдячності від нього не діждешся. Але не гаймо часу! — поквапив мене Холмс.

Я відчував, наскільки переважає мій друг інших силою розуму й нетерпимістю до зла. Він зв’язався з поліцією й службовцями банку, і ось ми зачаїлися в підземному сховищі.

— Намагайтеся не шуміти. Гадаю, чекати вже недовго.

— Ви ніби все знаєте заздалегідь! — докинув управитель банку Мерівезер, помітно занепокоєний.

— А все у дедуктивному методі міркування!

Раптом підвальну темряву розітнув спалах. У стіні відвалився камінь, і з’явився чоловік.

— Це він! Іменем закону…

Чоловікові — а то був Клей — вистачило одного погляду, аби зрозуміти: його задум провалився.

— То ти мене обдурив!

— Стій, ані руш! — гримнув інспектор. Клей, втрачаючи залишки аристократичного лоску, аж завив:

— Підступна бестія!

І спрямував на Холмса пістолет. Та порух мого друга виявився на мить швидшим.

Клей отримав кулю разом зі словами Холмса: «Негідник лишається негідником до останнього подиху». І впав мертвий.

— Містере Холмс, вас не поранено? — Інспектор і Мерівезер кинулися до нього.

— Пусте! — Мій друг гордовито випнув груди. — Шерлока Холмса не так легко здолати!

Ми вислухали холмсові детальні пояснення. Клей нічого не міг заперечити, а інші цього й не прагнули.

— Що більше вас слухаю, то більше впевнююся, що той Клей — просто геній зла! –

Інспектор не на жарт розхвилювався. Він не мав і тіні сумніву: розгадати подібний злочин під силу лише Шерлокові Холмсу. За інспектором озвався і Мерівезер:

— Якщо хтось і геній, то це містер Холмс! Тільки завдяки вам наш банк чудом уникнув лиха. Не знаю, як і дякувати…

— Гадаю, трьохсот фунтів вистачить!

З легким серцем поверталися ми до холмсової контори.

— Який ви розумник, Холмсе! — похвалив я друга, простягаючи долоню. Помітивши мій порух, Холмс уклав у неї сто фунтів.

— От і все, Уотсоне. Вам лишилося тільки написати про це гарне оповідання.

— Згода. Але я, як і ви, ділова людина. Щоб описати все, як годиться, не завадили б іще сто фунтів. Адже доведеться стільки переробляти, та ще й у найголовнішому! А це виснажлива розумова праця.

— Що ж, нема ради! Тільки напишіть як слід!

— Можете не турбуватись!

Отак я заробив двісті фунтів лише за день.