Читать «Острів загиблих кораблів» онлайн - страница 26
Олександр Бєляєв
Гатлінг пригадав про нічні відвідини палуби їхнього пароплава якоюсь істотою, що, очевидно, живе в морській безодні.
— Все може бути! — відповів Терніп. — Але не виключено, що вам це і привиділося. В цих водах шкідливий туман крутить голову.
— Але сліди на палубі? Ми всі їх бачили!
— Можливо… можливо… Сядьмо відпочиньмо, містере Гатлінгу. Задишка проклята!..
І вони всілися на палубі старенького пароплава.
— Тепер близько. Один бриг, два фрегати і ще один колісний пароплавчик — і ми на місці…
— Ви самі бували на цьому підводному човні?
— Бував не раз і говорив з німецьким матросом, який плавав на ньому. Він тільки минулого року помер від цинги. Я не фахівець, але матрос запевняв, що всі механізми човна в справності і його ще можна привести до ладу.
— Чи знає про це Слейтон?
— Гадаю, що знає. Чи не цим човном він і вас хотів переправити на Азорські острови?
— Але чому ж тоді він сам не захотів скористатися ним, аби вибратися з цих жахливих місць?
— У нас передають один одному на вушко, що його там, на материку, давно чекає шибениця. І виходить, що Острів Загиблих Кораблів — саме відповідне для нього місце: тут ніхто не знайде. Та я на крилах був би готовий полетіти звідси! Слейтон — деспот і грубіян. Він справді поневолив нас. Як вам це подобається на старості літ одержувати зуботичини та харчуватися самою рибою! А я так люблю поїсти… ох, як люблю!.. Хоч би один раз ще пообідати по-людськи!..
І вони замовкли, кожний думаючи про своє.
Після того, як Гатлінг переміг Слейтона, «публічно зганьбив його», як говорили на острові, і вирвав у нього з рук міс Кінгман, Гатлінг був «приреченим» і знав це. Слейтон чекав тільки випадку; він хотів так знищити суперника, щоб самому залишитися осторонь і не налаштувати ще більше проти себе міс Кінгман. Гатлінга могла врятувати тільки втеча. Але як втекти звідси? Ні пліт, ні човен не могли рухатися в цій зеленій каші водорослей. Терніп подав йому думку про втечу на німецькому підводному човні.
У найсуворішій таємниці готувалася втеча.
У змові брали участь, окрім Гатлінга і Терніпа, міс Кінгман, Симпкінс, дружина Терніпа і три матроси, які дещо розумілися на роботі з машинами. Потрібно було тільки привести човен до ладу.
— Ну що? Ходімо!
— Ох, ходімо! — покірно відповів Терніп, і вони рушили далі.
Човен справді виявився у відносному порядку. Дещо заіржавіло, дещо вимагало налагодження. Але всі основні частини механізму були цілі. Був навіть радіотелеграфний апарат.
Почалися ремонтувальні роботи. Вони посувалася поволі. З великою обережністю доводилося пробиратися вночі обхідними шляхами повз «резиденції», де стояла варта, і працювати до зорі, щоб за годину до світанку повернутися назад.
Повільно човен був приведений до ладу і наповнений провізією: консервами, хлібом і вином. Але за два дні до відплиття трапилася одна неприємна несподіванка. Захопившись роботою, Гатлінг дещо запізнився. Коли він повертався назад з двома матросами, їм стрілися остров’яни з партії Слейтона, які вийшли на зорі ловити рибу. Вони підозріло оглянули Гатлінга та пройшли повз… Не доводилося сумніватися, що Слейтон сьогодні ж дізнається про цю підозрілу нічну прогулянку Гатлінга в товаристві двох матросів і вживе заходів…