Читать «І один у полі воїн» онлайн - страница 307

Боячись Бертгольда, Лемке не наважувався навіть порадитися про свої сумніви з вищим начальством, і від того його ненависть до Гольдрінга лише збільшувалась. Безсилість викликала лють.

Ось і сьогодні: знов довелося приховати образу, поступитися перед цим зарозумілим бароном! Лемке одержав наказ — усіх колишніх італійських солдатів, які не вступили в загони добровольців, вивезти негайно до Німеччини, оскільки лінія фронту в Італії просунулася ближче на північ. Операцію треба було провести протягом ночі, потай, щоб про неї не дізналося місцеве населення, а тим паче партизани. Ясна річ, що питання охорони італійських солдатів при таких масштабах операції постало особливо гостро. От Лемке і звернувся до Гольдрінга з вимогою, щоб той передав у його розпорядження всі свої наявні військові сили. Але Гольдрінг, по суті, відмовив, виділивши начальнику служби СД лише роту чорносорочечників.

— У мене самого передбачається складна операція, — пояснив він

Лемке з обуренням згадує той неприпустимий, навіть образливий тон, в якому відбувалася ця розмова. Ні, мабуть, таки доведеться звернутися до самого Бертгольда… А може, спробувати востаннє порозумітися з цим Гольдрінгом, поговорити відверто, на повний голос?

Лемке підходить до прямого телефону, встановленого між кабінетом коменданта і його.

— Гауптман фон Гольдрінг зараз у синьйора Лерро, — відповідає перекладачка.

Лемке з досадою кидає трубку і натискає на дзвоник.

— До вечора зібрати дані про всіх італійців, які працюють в комендатурі, і особливо про перекладачку. Вона раніше була покоївкою в замку графа Рамоні.

Дружба Гольдрінга з старим Лерро теж дратує Лемке. Після невдалого весілля, що так сумно закінчилося, Лемке двічі був з візитом в особняку інженера, але обидва рази його прийняли досить холодно. Власне, шукати більш близького знайомства з Альфредо Лерро Лемке примусила не якась особлива цікавість до особи інженера, а спеціальне попередження, яке зберігалося в сейфі начальника служби СД. В ньому значилося, що Лерро треба «всіляко оберігати і нічим не турбувати». Це попередження прийшло з штаб-квартири — отже, інженер був персоною поважною. І ось ця поважна персона навіть не вийшла привітати Лемке, коли той прийшов з другим візитом і сидів у вітальні з Кубісом і його дружиною. Гольдрінгові ж двері особняка завжди відкриті, комендант там буває мало не кожного вечора. Звідки така дружба між молодим офіцером і старим інженером?

Лемке дзвонить на квартиру Лерро і просить покликати барона фон Гольдрінга.

— Щось сталося? — в голосі коменданта звучить занепокоєння.

— Нічого особливого. Але я хотів би вас сьогодні бачити в одній невідкладній справі.

— За півгодини я буду в себе! — коротко відповідає Гольдрінг.

«Навіть не спитав, чи можу я в цей час прийти до нього!» — злоститься Лемке.