Читать «Виклик» онлайн - страница 120

Звісно, що Ноулз про це знав.

І не раз управно користувався цим прийомом.

— Скажи мені, Марку, — почав він і на мить замовк. — Ти ж не заперечуватимеш, якщо я називатиму тебе «Марк»?

— Зовсім ні, Ґордоне.

Присяжні стримано захихикали.

— От і домовилися, — мовив Ноулз, удаючи, що йому теж весело. — Так от, Марку, коли ти вперше помітив, як містер Карлайл наблизився до вашого вогнища, ти бачив, у що він був одягнений?

— Ні, не бачив, — відповів Марк. — Я ж сказав: було темно.

— Звичайно, було темно. А ще ти сказав, що не бачив, хто до вас наблизився, аж поки ти на нього не напав.

Гіт хотів був виголосити протест, але Ноулз швидко змінив формулювання.

— Вибачте, — нещиро посміхнувся він. — Слід було сказати «вдався до рішучих дій».

Суддя Барнет нахмурився.

— Переходьте до вашого запитання, адвокате.

— Із превеликим задоволенням, ваша честь. Я хочу спитати ось що. Марку, якби ти знав, що то був містер Карлайл, ти б ударив його отією важкою дровинякою?

Марк закліпав очима, наче намагаючись відновити душевну рівновагу. Він зрозумів, куди Ґордон Ноулз хилить зі своїм запитанням, і не бажав потрапити у розставлену ним пастку. Я не дам цьому козлові пошити мене в дурні!

— У нього був пістоль, — повільно й чітко відповів Марк.

— Я питав не про це, — зауважив Ноулз. — Якби ти знав, хто то був, ти б ударив його тією дровинякою?

Марк знову замовк.

Суддя Барнет нахилився до трибуни свідка.

— Будь ласка, відповідай на запитання, синку.

— Ні, я б його не вдарив, — тихо проказав Марк.

— А чому ж? — наполягав Ноулз.

— Тому що він мій вітчим.

— Тобто людина, яка не мала підстав завдавати шкоди ні тобі, ні будь-кому іншому з вашої родини, чи не так?

— Але ж у нього був пістоль! — схвильовано повторив Марк, і голос його затремтів.

— Так, у нього був пістоль, — погодився Ноулз. — Із тієї самої причини, з якої ти на нього напав. Для самозахисту. - Він повернувся до присяжних і здійняв руки, зображаючи розпач. — Бо тієї ночі містерові Карлайлу треба було боятися не лише велетенських змій. Як я вже зауважував у своєму вступному слові, ніхто інший, як агент федерального Антинаркотичного бюро сама попередила його, що до зникнення його родини могли докластися наркоперевізники. Тому містер Карлайл і з'явився на острові цілком підготовленим і озброєним. І пістолет він мав виключно для самозахисту. Яка ще причина могла бути вагомішою за обставини, що склалися?

Гіт підвівся, щоб заявити протест, але було вже запізно. Кілька присяжних уже знизували плечима, вочевидь, погоджуючись із твердженням, що наявність пістоля не означає вини.

Шкоди завдано. От тобі й Ноулз!

— Більше питань нема, — заявив він.

Розділ 107

Екстрадиція Пітера з Багамів — то було одне, але суд над ним перетворився на ще гірший цирк. Не знаю, скільки я ще здатна буду витримати, а це ж тільки початок! Початок божевілля!

Втім, річ не в самому суді. А в тому, як він впливає на дітей та на мене. Таке враження, що наша подорож почалася знову і ми її наново переживаємо.