Читать «1Q84. Книга третя» онлайн - страница 255

— Хай прийде Царство Твоє, — повторила вона вголос. Як завжди робила в початковій школі, коли учням давали їсти. Незалежно від того, що це означало, вона щиро цього прагла. — Хай прийде Царство Твоє.

Ніби розчісуючи пальцями волосся, Тенґо гладив її по голові.

Через хвилин десять він зупинив таксі, що проїжджало мимо. Спочатку вони обоє не могли повірити своїм очам. Таксі без пасажира поволі посувалося вперед столичною швидкісною автострадою, паралізованою затором. Коли Тенґо невпевнено підняв руку, задні двері таксі відразу відчинилися і вони обоє сіли в нього. Квапливо, ніби побоюючись, що привид зникне. Молодий водій в окулярах, обернувшись до них, сказав:

— На автостраді затор, а тому я незабаром з'їду з неї на Ікедзірі. Ви не проти? — сказав таксист. Як для чоловіка його голос був пронизливим, але не дратівливим.

— Ні, — відповіла Аомаме.

— Насправді на швидкісній дорозі законодавство забороняє підбирати пасажирів.

— Наприклад, яке законодавство? — спитала Аомаме. Її обличчя, відбите в дзеркальці водія, злегка насупилося.

Таксист не міг відразу згадати назви такого закону. А обличчя Аомаме в його дзеркальці набирало щораз загрозливішого виразу.

— Ну добре, — змінив він тему розмови. — То куди вам треба?

— Можете довезти нас до станції Сібуя, — відповіла Аомаме.

— Лічильник не вимкнений, — сказав таксист, — але я візьму від вас плату за проїзд дорогою внизу, а не по автостраді.

— А чого це ви їхали без пасажира? — запитав Тенґо.

— Досить складна історія, — втомленим голосом відповів той. — Хочете послухати?

— Хочемо, — сказала Аомаме. Вона хотіла почути, що розповідають люди в цьому новому світі, навіть якщо ця історія виявиться довгою і нудною. Можливо, в ній будуть якісь нові таємниці або якісь нові натяки.

— Поблизу парку Кінута я підібрав чоловіка середнього віку, який попросив їхати швидкісною автострадою до університету «Аояма-ґакуін». Бо, мовляв, якщо їхати державною дорогою, то недалеко від Сібуї можна потрапити в затор. Тоді ще не було інформації про затор на столичній швидкісній автостраді. Рух на ній був нормальний. Як той пасажир казав, у кварталі Йоґа я виїхав на швидкісну автостраду. Та, як самі бачите, опинився в заторі — на дорожній розв'язці Таніматі начебто сталося зіткнення машин. І от я виїхав на автостраду, але ніяк не міг добратися до з'їзду на Ікедзірі. А тим часом мій пасажир зустрів свою знайому. Коли ми надовго застряли біля Канадзави, ця випадкова знайома сиділа за кермом сріблястого автомобіля «Mercedes-Benz coupe», що рухався паралельною смугою. Спустивши шибку, вони переговорили, й вона запропонувала йому перейти до себе. Через це пасажир сказав мені вибачливо, що розплатиться за весь проїзд автострадою і хоче пересісти до знайомої. Випустити пасажира на автостраді — нечувана річ, але все одно руху не було ніякого, а тому я не заперечував. Пасажир перебрався до сріблястого мерседеса. Задобрив мене надбавкою, але я ледве витримував. Бо не міг рухатися. Насилу допхався сюди. Зовсім недалеко до з'їзду на Ікедзірі. І саме тоді побачив, як ви підняли руку. Щось неймовірне. А ви як думаєте?