Читать «1Q84. Книга третя» онлайн - страница 230

— То як це можна зробити? — спитав Тенґо.

— Ви зможете піднятися на дитячу гірку, як тільки стемніє? — запитав чоловік.

— На дитячу гірку? — перепитав Тенґо. «Власне, про що говорить цей чоловік?» — подумав він.

— Я тільки передаю те, що сказала Аомаме-сан. Мовляв, ви зрозумієте, якщо я так скажу. Вона хоче, щоб ви піднялися на дитячу гірку.

Тенґо машинально торкнувся рукою твердого волосся, покуйовдженого під час сну. «Дитяча гірка… Я звідти поглядав на два Місяці. Очевидно, йдеться про неї», — міркував він.

— Здається, розумію, — сухим голосом сказав Тенґо.

— Гаразд. Далі: вона хоче, щоб ви взяли із собою цінні речі, яких не готові залишити. Щоб після такого приготування поїхати далеко.

— Цінні речі, яких не готовий залишити? — здивовано повторив Тенґо.

— Саме так.

Тенґо задумався.

— Не зовсім добре розумію. «Поїхати далеко» означає, що більше сюди не повернуся?

— Цього я не знаю, — відповів чоловік. — Як я вам щойно казав, я лише передаю її послання.

Проводячи пальцями по скуйовдженому волоссю, Тенґо думав. Поїхати?… А тоді сказав:

— Можливо, я заберу із собою пачку документів.

— Гадаю, це не проблема, — сказав чоловік. — Маєте право вибрати те, що хочете. Що ж стосується того, як нести, то бажано, щоб ваші руки були вільними.

— Щоб руки були вільними, — повторив Тенґо. — Тобто валізка не годиться?

— Гадаю, що так. Судячи по голосу, важко було визначити вік, зовнішність

і статуру співрозмовника. Йому бракувало конкретних ознак. Його не вдалося б пригадати відразу після телефонної розмови. Індивідуальність і почуття — якщо такі були — ховалися десь глибоко.

— Це все, що я мав вам передати, — сказав чоловік.

— Аомаме-сан здорова? — спитав Тенґо.

— З фізичним здоров'ям проблем немає, — уважно відповів співрозмовник. — Однак зараз вона опинилася у трохи напруженому становищі. Кожен її рух вимагає пильності. Будь-яка необережність може завдати їй шкоди.

— Може завдати їй шкоди, — машинально повторив Тенґо.

— Бажано не спізнитися, — сказав чоловік. — У цій справі час — важливий елемент.

«Час — важливий елемент, — подумки повторив Тенґо. — Цей чоловік неправильно добирає слова чи, може, я занадто нервую?»

— Гадаю, що зможу піднятися на дитячу гірку сьогодні ввечері, о сьомій, — сказав Тенґо. — Якщо ж із якоїсь причини не зможу, то прийду завтра в той самий час.

— Гаразд. Про яку дитячу гірку йдеться, ви знаєте?

— Знаю.

Тенґо зиркнув на годинник. До зустрічі залишалося одинадцять годин.

— До речі, я чув, що цієї неділі помер ваш батько. Дозвольте висловити вам моє співчуття, — сказав чоловік.

Тенґо подякував майже автоматично. І подумав: «А чому цей чоловік про це знає?»

— А ви не могли б ще трохи розповісти про Аомаме-сан? — запитав Тенґо. — Скажімо, де вона й що робить.

— Вона незаміжня, працювала інструкторкою спортивного клубу, що в районі Хіроо. Здібна інструкторка, але через певні обставини звільнилася з цієї роботи. І віднедавна, чисто випадково, поселилася поблизу квартири Кавани-сана. Решту ви зможете почути безпосередньо з її вуст.

— А в якому напруженому становищі вона зараз опинилася?