Читать «Історія польсько-українських конфліктів т.3» онлайн - страница 14

Наступний приклад. Один з науковців, Г.Верцінський, ствердивши першість на цих землях польського осадництва, пише, що, оскільки: а) панування руських і литовських князів на лівому березі Бугу кілька разів переривалось П'ястами, б) у 1916 році у шести повітах колишньої Любельської губернії переважало польське населення — 96 % у відношенні до 3,1 % українського населення (замовчуючи, що так сталося після евакуації українського населення з Холмщини царськими військами), в) назви річок Буг, Вепж, Гучва є суто польськими (sic!), то ні історичні права, ні фактичний стан заселення країни (…) не виправдали б від'єднання Підляшшя, як і Червенської Землі, від Польського Королівства.

Типовим прикладом фальшування історії є робота двох авторів — Владислава Цвіка і Єжи Редера «Адміністративно-територіальний розвиток Холмської землі» зі згаданої конференції у Холмі. На думку авторів ця територія перед виникненням польської держави разом з племенами віслян і ледзян із Сандомірщини якийсь час залишалась у точно не окресленій залежності від великоморавської держави, потім могла на певний час перейти під зверхність київських князів або чеської держави, і є дуже правдоподібним, що територія Гродів [Червенських] потрапила у сферу впливу держави Мешка І вже на початку панування цього володаря. Але далі в тексті автори визнають (с. 12), що започаткування Холма і подальше виокремлення і зростання значення Холмщини припадають на часи Данила, сина засновника Галицько-Волинського князівства — Романа. Померлого у 1264 році Данила поховано у Холмі, й лише королева Ядвіга у 1387 році знову (?!) об'єднала ці землі з Польщею. І від того часу, після бурхливого перехідного періоду, можна говорити про тривалий непорушний зв'язок Холмщини з рештою земель Польщі (с. 15). Отже, досить пізно, лише за часів Ядвіги, почався цей «тривалий непорушний…», після майже 40 років окупації Перемишля і Санока.

Всі історики одностайно стверджують, що Холмська земля була заселена від незапам'ятних часів (за В.Кубійовичем — у період пізнього палеоліту), але ніхто не говорить ким. Польській стороні досить запису руського літописця, бо якщо в цьому першому писемному документі записано, що ляхи втратили Гроди, то сумніватися в їхній польськості ніби недоречно.

Якось ніхто з сучасних дослідників не згадує, що на початку XX століття знайшлись документи, які заперечували польськість Холмщини. Їх опублікував саме Александер Яблоновський. Дослідник застерігає, що цей матеріал (…) в цілому не був достатнім для належного написання повнішого і зваженого в усіх своїх частинах нарису. Тут бракує даних про походження мешканців, процес заселення цієї землі. Але і без того стан польськості в XVI столітті, тобто після досить довгого періоду «тривалого непорушного зв'язку Холмщини з рештою земель Польщі», був представлений досить виразно. Ось що читаємо на с. 47: